Як самотня верба...

Елена Эшвович
Як самотня верба, що над Стиром,
До води прихилилась я, - плачу.
Хочу тишi, душевного миру,
Бо така вже у серденька вдача.
Як та квiтка, в зеленому полi, -
Я душею тягнуся до свiтла.
Але знову пiдкидує доля
Сьогодення таке непривiтне.

Вже достатньо наплакались очi,
У важкi неспокiйнi години.
Я смiятися радiсно хочу,
Як щаслива  i щира дитина.
Я ще зможу у небi лiтати,
Залишаючись вiрною  мрiям,
Бо я вмiю життя цiнувати,
Бо живуть в менi кращi надiї.


© Copyright: Елена Эшвович, 2012
Свидетельство о публикации №112072902392
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Елена Эшвович
Рецензии
Написать рецензию
Ще раз дякую за натхнення!!!
http://www.stihi.ru/2014/02/27/5408
Хай щастить!!!
З теплом душі,

Владимир Прохода   27.02.2014 14:20   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
заходила... читала... Понравилось мне Ваше... Спасибо...

Елена Эшвович   12.03.2014 10:27   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Елена Эшвович