Хвалений жених

Ішов парубок до дівки
Засилати старостів
Раптом циган причепився
Йти із ними захотів.

- Що ж ти будеш там робити? –
Наберешся ще гріха.
- Буду вам допомагати
Вихваляти жениха.

От зайшли вони у хату
Й парубка давай хвалить –
В батька-матері дівчини
Інтерес, щоб розпалить.

- Є стіжата хліба в хлопця,
Хазяйнує залюбки!
Циган і собі вставляє:
- Не стіжата, а стіжки!

- Має живності чимало –
А  з худоби – ялівки.
Циган знов своє справляє:
- Таки добрі корівки!

- Хлопець гарний, роботящий…
Батько тут пита своє:
- Та воно нехай, що гарний,
А горілки він не п’є?

- Може вип’є раз чарчину
В празник там коли, бува…
- А у будень, - циган хвалить, -
По дві кварти випива!

Ну а мати до парубка
Придивляється й сама:
Чи, бува, у хлопця ганжі
Ще якоїсь там нема.

- Гляньте, він високий ростом,
Ще й широкий у плечах.
Лиш недолік єсть маленький –
Має скалочку в очах.

І тут циган, як з кілочка
А  хоч падай, а хоч стій:
- Де там скалка, та жених наш
На два ока геть сліпий!

- Люди добрі, нащо ж доні
Доля  ось така лиха.
Йдіть із хати й беріть свого
Хваленого жениха.