Все починасться з любов1

Скінчився день,утомлений журбою,
Тяжкою працею,нестатками,сварками.
Схилився день перед вечірньою пітьмою.
Надію зігріваючи руками.
Одні з них мозолясті,у мазуті,
Що в'їлася у шкіру,огрубілі.
А інші-ніжні ,хоч в цибулі та капусті,
Готують стіл,печуть буханці білі.
Чаклують руки,кожні в своїй справі.
Одні змивають бруд поважно й тихо,
А інші, віддані простій домашній страві,
Кують вечерю-розбивають лихо.
Бо ж добре,коли є на стіл й до столу
Веселих жартів ,сміху вистачає,
Коли слова розходяться по колу,
А їх любов родинна зігріває.
З любові-все:цукерка у долоні
І смертю власною врятовані міста.
Це посивілі материнські скроні.
Любов одна-велична і свята.
Вона весілля і народини справляє,
В останню путь людині стелить рушники,
У горі,у розлуці зігріває,
До обелісків поклада вінки
Впустіть любов до рідної оселі,
Впустіть у душу,серце і буття,
Щоб українські хаточки веселі
Викохували щастя на життя.
Щоб всі у мирі й злагоді зростали,
Несли у світ сумління і добро,
Не просто берегли-оберігали
Святі пориви і долали зло.
І хай скінчиться день,утомлений журбою,
Тяжкою працею,нестатками,сварками.
І хай розквітне,не поранена пітьмою,
Надія, виплекана рідними руками.