Поклич...

Поклич мене за сиві-сиві гори,
Де мріє сон розхристаних вітрів,
Під шепіт міжсердечних перемовин,
Під думи світанкові гуслярів.

Поклич мене за райські-райські плеса,
У тихо-теплу сповідь занебесь
Й акацій де долина білокоса,
Весною серенади сперевесль, —

Вином я вп’юся жасминних розсвітань,
Любистку зів’юся таїною —
З’іридиться, у синь, сонна світу грань —
Безлика темінь розстає млою....


Рецензии
Надзвичайно гарний вірш, Лідо! Все таки, мова наша незвичайна - в ній стільки перлів, які в твоєму вірші виблискують! Вдячна за насолоду!

Любовь Берегиня   26.08.2012 17:34     Заявить о нарушении
Сердечно дякую за такий теплий коментар!
Ви знаєте, вона мабуть ті перли підкидає в натхнення тим, хто щиро залюблений в неї --- погодьтеся, багато віршів сірять, а мова в нас то ж одна....

Благополуччя і натхнення Вам!!!

Селена Алимдюл   27.08.2012 14:58   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.