Ох, як же солодко не спати уночі,
Коли на вулиці мікшується вже гамір
І я від тиші дістаю свої ключі
І з нею сам-на-сам побути маю намір.
Хай рідні сплять уже і бачуть дивоцвіт
У снах своїх таких солодких і приємних,
А я порину врешті в свій безмежний світ
У вир нестримних мрій і дум моїх таємних.
Коротка в липні ніч так швидко пробіга,
Зате хвилини до світанку не рахую,
Бо в ці години десь ховається нудьга
Я прохолодою північною ласую.
Своїм сюрчанням коник тишу підчеркне
І, може, десь перед розчиненим віконцем
Кохану кицю котик раз якийсь гукне
Поки людей нема, поки дрімає сонце.
А в зорепад я загадаю сто бажань,
Про всіх подумаю, нікого не забуду.
І з чистим серцем йду в світанок без вагань,
Назустріч дню і сонцю й тим щаслива буду.
Ох, як же солодко
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112072800318
Свидетельство о публикации №112072800318
Рецензии