ПОЛОН
Знову полон знову тортури
Хто скаже, скільки їх терпіть
Не зміг я витримати погляд
Дозволив серденько розбить
Раніше думав, серце камінь
Моє не здатне на любов
Ніхто його не міг поранить
Тепер же льється з нього кров
В сердець двобої ми зійшлися
Не встиг я взятись за меча
Амур вже випустив із лука
Стрілу діставши з-за плеча
Вона мов блискавка летіла
Все моє тіло затримтіло
Я подививсь на тебе знов
І чую голос—це любов
Вмить стало все немов в тумані
Дерева, річка і поля
І трави всі , такі духмяні
В цю мить з під ніг пішла земля
Прийшов до тями, ти смієшся
А з серця співу перезвон
І голос ніжний, що? Здаєшся?
Ти згодин з тим , що є любов
Знову полон, знову тортури
Прийдеться вік мені терпіть
Але це справжня насолода
Кохать таку, щ омов ЛибІ'дь
ЛИПЕНЬ
2012рік.А.А.Тарасенко.
Полон
© Copyright: Александр Тарасенко 3, 2012
Свидетельство о публикации №112072802162
Свидетельство о публикации №112072802162
Рецензии