ЗОРЯ,
Я так чекав, коли зоря засяє
Бо її промінь навпіл серце крає
А біль отой такий приємний
Мов ніч з коханою, що темна темна
На сонце дивлячись, що сходить
Прошепочу, неначе у ві сні
Від мене надішли їй промінь
Тій що думки мої забрала всі
Нехай грайливо, він її подразнить
По віям ніжно , вітерцем пройде
А потім світ його---зненацька
На ямочку поміж грудєй впадє
Вона посварить, ніжно посміхнеться
І скаже Сонечко зажди
там не цілуй, бо серце враз зірветься
А я боюсь , щоб не було біди
Бо я тортур цих вітримать не зможу
Такий як він, на світи лиш один
Мені так тяжко, буде ждати ночі
А зараз ранок, тільки шість годин
Світи нам ясно, будь люстЕрком в небі
Я покажу йому, віночок квіт оцих
Нехай він знає, його дуже лЮблю
Хай зАвжди чує, мій веселий сміх…..
ЛИПЕНЬ 2012г…
ЗОРЯ
© Copyright: Александр Тарасенко 3, 2012
Свидетельство о публикации №112072707731
Свидетельство о публикации №112072707731
Рецензии