Тогда и там...

Тогда и там, как будто сон в тисках рассвета
И тишина, что дремлет в серебре дождя.
В стекло оконное стучатся капли света,
Скользя по листьям необъятного плюща.

Тогда и там, на грани между днём и ночью,
Охватит душу нежный сонм фантазий,
Вновь станет мистикой, что виделось воочью
Как лунный танец или ночь соблазнов.

Я вновь почувствую, как я в тебе теряюсь.
Так тает утром хрупкий свет от фонаря.
Ты ощутишь, что я в тебя вселяюсь
От этих мыслей, где мы вместе - ты и я.

27.07.12 г.

Автор Раиса Андрющенко
http://www.stihi.ru/2012/07/24/9122

Тоді і там...неначе сон… в обіймах ранку,
 Дрімає тиша... в срібних  пелюстках  дощу,
 Прозорі краплі дріботять по склу фіранки, -
 Збігають в грона  по  розлогому плющу ...
 Тоді і там... десь…на межі…між  днем і ніччю,
 Душа пройметься  ніжним  паводком думок,
 І все що істинне, реальне... знов містичне,
 Як ніч спокуси, чи то  місячний  танок...
 І знов відчую те, що  я в тобі втрачаюсь,
 Як крихке світло на світанку ліхтаря,
 І ти відчуєш теж, що ти себе втрачаєш,
 Від плину тих  думок, де разом ти і я …