Обійми небу
Я розкрию обійми небу.
У легені запрошу вітер.
Пригадаю прадавні веди,
де танок вівчномудрих літер.
Закружляю в екстазі рими,
де від лоскоту рими спазми.
Розчинюся у світі цім я,
або стану найкращим блазнем.
Щоби Всесвітом опинитись,
треба вміти в нім розчинитись.
А щоб в ньому по-людськи жити,
треба вміти людей смішити.
***
Поэма Анна стр. 8
© Copyright: Валерий Винарский 2, 2012
Свидетельство о публикации №112072609789
Свидетельство о публикации №112072609789
Рецензии