Я не проти реклами, але Тьху! Украинская сатира

З ЧЕРНЕТКИ…

Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
С ЧЕРНОВИКА…

Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.

Стась Буряченко

Я не проти реклами, але…

Автор
Тьху!

Сусідський дід Іван (везе мені на Йванів)
Мене спитав: - Ти, синку, ще не п’яний?,
Бо хочу я спитать про істину важливу.
Та тільки не бреши, речи лиш справедливо.

- Та що ви, діду! Аж ні цурки в оці.
Не дай ти, боже, ще отій мороці.
- Та не кажи… Я теж свійського роду.
Так що не псуй брехнею нашенську породу.

Ану, скажи і розтовмач достоту:
По телевізорах про що кричать йдіоти?
Дітей як роблять – знаємо й без них.
При ділі цьому нам не треба вартових.

Поради нам дають, як женщин одурити
І пакості собі за це не получити.
А ще базікають там про якийсь томпакс.
На всенький світ патякають щоднини.

Ну, знаю: є сокира, ватерпас.
Ще піч, корова, хрюкання свині
(по вашому – майбутньої свинини).
А що таке томпакс? Скажи-но, сину.
- Та, бачте, воно-той, туди…
Ну, як ото, в глибину,
Щоби не муляло й приємно щоб було…
- Тьху ти, їй богу, відьми помело…

Такого ще не чув, не бачив й бачити не хочу.
Як жеребець кобилу вже доскочить,
Доб’ється він завжди свого.
На цьому світ стояв і ще стояти буде,
Допоки будуть існувати люди.
Не вчи їх, як людей робити
І дурням одірви язик.
Не їм нас вчити.

                ***
А ті все кажуть і про мову,
Й про культуру,
Та розвели лиш погань і халтуру.
Тьху! Тьху! Тьху!

м. Черкаси



Дата написания еще не определена.
Дата написання ще не визначена (Світлана Бєляєва)

м. Черкаси
                ***