Сон ледаря... Сон ленивого

З ЧЕРНЕТКИ…

Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
С ЧЕРНОВИКА…

Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.

Стась Буряченко

Сон ледаря

Приснився неробі світ ідеальний:
Неначе в палаці живе він хрустальнім.
За нього все роблять розумні машини:
І їсти наварять, й почухають спину,
І навіть за нього ідуть на роботу,
Й зарплату приносять йому без клопоту.
А як забажає вареників з м’ясом,
Теж роботи зліплять, націдять ще й квасу.

З дружиною сам не захоче сваритись,
Теж робот на це є – йому не втомитись.
Якщо заманеться напитися пива,
Враз робот напоїть. Він друг незрадливий.
За нього все ладні машини зробити.
Шкода, не навчились ще їсти та пити.
Бо з лінощів важко вже стало жувати.
От добре було б, якби міг лише спати.

…Нероба посапує носом вві сні..
І сняться неробі картини чудні:
Неначебто став він уже безтілесним,
Залишивши тіло машинам чудесним,
А сам, наче ангел, літає над світом,
Забувши про жінку, роботу і діток.
Немає про віщо йому клопотатись.
…Повік би таким знову не просипатись!

м.Черкаси

Дата написання: орієнтовно кінець 70-80-тих рр. ХХ ст. (Світлана Бєляєва)

                ***