Вони ж мали
Вони ж мали
свою сійницю.
А другі
-- яких не знали
Наступили!..
Без тревоги,
все під себе подолали.
Переслали
що заклали.
Й не питали
чи погоджувалися люди
які щойно зі сну встали.
Вони спали сотні років.
Іншого робити не знали.
А сусіди їхні
їм нічого й не казали.
Вони ж мали свої жили
що їхню кров носили.
Та й малювали
чорнилом красним
те все що плюндрували
і не любили!..
В темпи спокійні
Сіяли жито, жали пшеницю
Та якість товарів
наповнювали крамницю.
Та все минулось.
Добро забулось.
-- Забрали все.
Та й без тривоги!
Остались,
без черевиків,
лиш босі ноги.
Та кров ще в жилах
якось красніє...
Когось бажає плюндрувати
Наступальників позбутись
Нову сійницю жита
-- та пшениці,
до пояся підв'язати.
Вони ж мали
© Copyright: Микола Щома, 2012
Свидетельство о публикации №112072509089
Свидетельство о публикации №112072509089
Рецензии