Монолог
Неначе знов цілую твої очі.
Ночі.
О, дивні ночі... знов мені наснились:
Купався місяць, і купались зорі
В морі.
Я подумки уже до моря лину,
А поруч ти, замислений, зі мною.
Двоє.
Лиш двоє нас у всьому білім світі...
Ми будем сонце наше зустрічати .
Знати б...
Лиш знати,що так буде,і навіки.
Ні, я не вигадала,це не сон,я знаю.
Знаю...
Я теж у своїм серці вічне маю.
Свидетельство о публикации №112072507787