Байка про городину

На городі у ґаздині

<Людмила Плєвако>


На городі у ґаздині
Все вродило до ладу:
Перець, морква, редька, дині
І картопля, і латук,
Помідори і квасоля,
Гарбузи і кабаки,
Пастернак, петрушка, соя,
Кукурудза, огірки,
Буряки, горох, капуста,
Ще й цибуля і часник –
Все вродило рясно-густо,
Любо глянуть навкруги.
Баклажани, хрін, цукіні,
Кавуни, селера, кріп –
У хорошої ґаздині
Грядки врожаєм рясні.
Сонячним теплом зігріті,
Літнім споєні дощем,
Силою землі налиті,
Оповиті вітерцем,
Всі зростали і пишались –
Стиглі, гарні, молоді,
А ґаздиня милувалась
І раділа від душі.
Недарма любовно дбала
Про дорідний свій город,
Часу й сил не жалкувала,
Обробляючи його.

Якось сонячного ранку
Спір рослини почали,
Здійняли бурхливу лайку,
Хто в городі головний.

Перець каже: “Я найкращий!
Я пікантний, запашний,
Страву будь-яку прикрашу
Смаком я своїм гірким.”

Морква мовить: “Я найліпша:
І корисна, і смачна,
Вітамінна, добра, ніжна,
Я в городі головна!”

Кріп говорить: “Я найкращий!
В мене ніжний аромат,
Вишуканий, делікатний,
Маю витончений смак!”

А картопля їм говорить:
“Я – в народі другий хліб!
Я – найкраща на городі,
І не рівня ви мені!”

Репетують помідори:
“Серед всіх ми головні!
Соковиті, ладні, добрі,
Незамінні на столі!”

Буряки й себе хвалити
Спересердя почали:
“Ми смачні, корисні, видні,
Ми і в борщ, і хоч куди!”

Обізвалася квасоля:
“Серед всіх найліпша я!
Коли б була моя воля,
Я б одна кругом росла!”

Редька і собі говорить:
“Я цілюща, чарівна,
Я лікую кашель хворим,
І в салаті я смачна!”

Диня каже: “Я найліпша!
Я солодка, наче мед!
Соковита, гарна, ніжна –
Незамінна на десерт!”

Кавуни своє доводять:
“Ми тут справжні паничі:
Соковиті і добротні,
І корисні, і смачні!”

Обізвались баклажани:
“Ми в городі головні:
Особливі, незрівнянні,
Делікатні і смачні!”

І петрушка мовить складно:
“Я зелена, молода,
Прикрашаю страви ладно,
Вітамінна, запашна!”

Огірки усім говорять:
“Ми – смачнющі і хрумкі!
Завжди бажані ми гості
На святковому столі!”

А цукіні їм перечать:
“Безсумнівно, кращі ми!
Нас ніхто не перевершить,
Всі нас люблять навкруги!”

Гарбузи себе шанують:
“Ми – городу королі!
Гарбузову кашу люблять
І дорослі, і малі!”

Кукурудза не змовчала:
“Я – богиня чарівна!
Добру славу завжди мала,
Я в хазяйстві головна!”

І цибуля галасує:
“Я потрібна більш, ніж ви!
Недарма мене цінують
І шанують навкруги!”

Всіх часник перебиває:
“Я потрібний, запашний,
Різну нечисть відганяю
Духом я своїм різким!”

Хрін говорить: “Я скажений,
Краще ви мене не зліть!
Я найкращий, знаю певно,
І мене ви не гнівіть!”

Та капуста всім перечить:
“Я усім вам голова!
Всюди завжди я доречна,
Бо корисна і смачна!”

Свою правду каже соя:
“Я заморська, видатна,
В цілім світі я відома
І росту  тут не дарма!”

І селера всім говорить:
“Я – царівна серед вас!
Я така цілюща, добра,
В цілім світі – вищий клас!”

Пастернак уперто твердить:
“Я в городі головний!
Вам до мене, як до неба!
Я довершено смачний!”

Обізвавсь горох пузатий:
“Я поживний, дорогий,
Я потрібний в кожній хаті
І у суп, і в пироги!”

Обізвавсь латук зелений:
“Я хоч хлопець молодий,
Всіх вас перевершу, певно,
Свіжий, цінний і смачний!”

Соняхи себе шанують:
“Ми повсюди – вищий клас!
Хто ж насіннячко не любить?
І олія знатна з нас!”

Кабачки й собі до гурту:
“Ми поживні і легкі,
Ласі, апетитні, путні,
Дієтичні і стрункі!”

Геть усі пересварились.
Всі уперті, не мовчать.
Вже, сердешні, і втомились
Головного визначать.
У ґаздині запитати
Вирішили без образ:
“Їй видніше, має знати,
Хто найкращий серед нас.”

Запитали. Господиня
Призамислилась на мить:
“Як же вам, мої ви милі,
Зрозуміло пояснить?
Для борщу візьму картоплю,
Моркву, перець, бурячок
І цибулю, і квасолю,
Помідори, часничок,
Соняшникову олію,
Кріп, капусту, пастернак –
Поєднаю гармонійно,
Буде дивовижний смак!
Пирогів спечу з горохом,
З кабачків ікру зроблю,
Лиш додам ще моркви трохи,
Кріп, цибульку подрібню,
Протушкую на олії,
Поперчу, додам томат…
Як скуштую – серце мліє –
Дивний смак і аромат!
Кукурудзу молоденьку,
Ніжні дині, кавунці
І горошок зелененький
Люблять діточки усі.
Огірків намариную
З хроном, перцем, часничком,
Взимку ласо посмакую
Із сім’єю за столом.
З різний овочів, що маю,
Консервацію зроблю,–
До наступного врожаю
Годуватиму сім’ю.
Що вродило на городі,
Заготую, збережу.
Стане все мені в пригоді,
Слухайте ж, що вам скажу.
Всі ви гарні і корисні,
Всі потрібні й дорогі.
Гляньте ж, на городі місця
Вистачило вам усім.

Світ багатий, розмаїтий,
Лиш погляньте навкруги:
Все в природі гармонійно
Поєдналось назавжди!
Зайвого нема нічого,
Все прекрасне, до дрібниць,
Все довершене навколо,
Хоч куди не подивись!

Ви дарма не сперечайтесь,
В мирі й злагоді живіть
І дурницею не майтесь,
Один одного любіть!