Тебе нема рідніш на світі,
Ти Київ мій, любов моя.
Це в душі моїй, в твоїм повітрі,
Куди не підеш, там краса твоя.
Звідусіль до тебе, ішли люди,
І добрі і навіть підступні вороги,
Через віки, краса твоя повсюди
Іще сильніш буяла навкруги.
Були тут і воєнні буреломи,
І татари і німці тут були.
Ламали, різали, трощили,
Але красу зламати не змогли.
І ось сьогодні, Київ, серцю милий,
Розцвів з весною як завжди.
Ось ці каштани, свічкам цвіт подібний,
Хто раз побачив, запам’ятає назавжди.
Наймеліш мені це Київ вранці,
Ось перші промені припали до землі.
Затихли вже оті всеношні танці,
І перша птаха заспіває нам пісні.
Прокиньтесь рано, на Хрещатик вийдіть,
Розкрийте очі, оберніться навкруги.
Такого не побачиш, ніде у цілім світі,
Тож бережімо це, бо ми ж не вороги.
Киеву
© Copyright: Николай Павленко 2, 2012
Свидетельство о публикации №112072503823
Свидетельство о публикации №112072503823
Рецензии