Руки доярки... украинская поэзия

Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.

С. Буряченко

РУКИ ДОЯРКИ

Звичайні руки,
Як у багатьох,
Хто знає
Працю.
Звичні до усього:
До чіпкого,
Наче клешні рака,
Ущипливого,
Як тернові колючки,
Січневого морозу;
До крижаної
Із відра води,
Яка уранці,
Після сну недовгого,
Вливає свіжість
І бадьорість.
Такі потрібні
Для наступної роботи;
До тремтливо – ніжних
Дотиків палаючого сонця;
До теплої ласкавої води,
Якою вим’я у корови
Так дбайливо миють
Перед доїнням.
Знають руки ці
Усі дрібниці
Звичної роботи,
Всі таїни її,
Що непомітні
Недосвідченому оку.
Чутливі,
В руках пальців їх
Щось схоже є
З руками піаніста:
Такі ж схвильовано різкі
І плавні,
Коли стискають
Дійки,
Як клавіші
Концертного роялю.
Звучить тоді
Прелюд
Дзвінкоголосся
Перших цівок
Молока
В порожній ще
Дійниці.
Густіючи
Повільно,
Щохвилинно,
Звучання їх
У рівномірну
Виливається
Симфонію,
Що супроводжується
Запашним,
Приємним
Ароматом
Білого,
Як цвіт вишневий
Навесні,
Парного молока.

Цю музику
Сприймаєш,
Наче пісню,
В якій усе
Злилося воєдино:
Й довічне прагнення
Людини
До краси
У праці
І уміння
В звичайному,
Буденному
Знаходити
Й творити
Поряд із потрібним
Прекрасні
Кольори життя.

Можливо,
Дехто скаже,
Що руки ці

Із часом
Вже автоматично
Одноманітні
Роблять руки
Й чогось незвичного
У них немає зовсім.
Та ні,
Неправда це,
Яка ж одноманітність
У руках
Піаніста рук,
Що творять
Чарівне сплетіння
Звуків –
Таїнство
Симфоній і кантат.
Вони
Спочатку теж
Автоматичними
Здаються
В чередуванні
Змахів й опускання
Пальців
На чорно-білі
Клавіші роялю.
Та тільки
Хто
Насмілиться
Про них
Таке сказати?
Доярки руки.
Їм завжди нелегко,
Бо праці віддаються
До кінця.
Інакше ж бо
Не можуть
Та з роками
Ці руки шерхнуть,
Слабнуть,
Ниють,
Бо тепло їх
Поступово
Невидимими
Краплями
Стікає
Із пучок пальців
І вливається
В потік суцільний
Струменів молочних,
У тисячі центнерів
Молока,
Які вони
Терпляче надоїли
За довгі роки.
Й що там не кажіть,
Їх замінить
Не можуть поки що
Доїльні апарати,
Які недосконалі,
Бо немає в них
Отого головного –
Тепла людського
Пальців рук доярок,
Немає в них чогось,
Що б оживляло їх
Й давало відчуття
Всіх особливостей
У дійки кожної на вимені корови.
Довершити
Ці апарати можуть
Лиш ті,
Зуміє хто
Створити
Такі чутливі
Штучні руки,
Що здатні замінити
Труд нелегкий доярок
Й одночасно
Шкоди не приносити
Коровам,
Що дають нам
Молоко.
На це чекають
Руки,
Натомлені,
Живі
Доярок руки,
Тепло яких
Всім берегти нам,
Щоб вони
Тепло це
Довше віддавали
Любій праці
Дітям у сім’ї,
Щоб вони могли
І на роялі грати
Чи писати вірші,
Щоб їх власниці
Знайшли себе
І проявили щедро,
Як можуть це
Жінки,
В багатстві
Всіх своїх умінь
І почуттів,
А не лише
У тій буденній праці,
Якій вони себе
Так щиро віддають
Й яку
Підносять
Й возвеличують.

м.Черкаси
Дату написання не визначено (Світлана Бєляєва).

                ***