Де тепло
Дерева встромили у небо гілля –
незграбне, нахабне, безлисте.
Спитала у стовбура чорна земля:
– Чого це у небо поліз ти?
Лежав би собі у землі – у теплі.
Дивись як радіє червота.
Я бачу самі дрижаки у гіллі.
Навіщо тобі ті висоти?
– Тут дійсно і холодно й вогко мені,
та пташки дзвінкі і дотеппні,
і вітер співа розбишацькі пісні
Не всюди цікаво, де тепло.
***
Поэма Анна стр. 6
© Copyright: Валерий Винарский 2, 2012
Свидетельство о публикации №112072409193
Свидетельство о публикации №112072409193
Рецензии