Пробудiмося!

Скупе осіннє сонце
Відблискує в старих
Хатин кривих віконцях
Під краєм темних стріх.

Уважно у свічадах
Розглядує себе,
Немов лиш в цих розрадах
Весь сенс його цабе.

Коли ж збіжить заграва
За обрій, і на зло
Вся темряви облава
Візьме в полон село,

Як хочеться,щоб сонце
Зайшло і не зійшло,
Щоб знов не бачить конче
Це горе,що прийшло.

Підсліпуваті хати,
Пусті, як барабан,
Комусь вже б раді здатись -
Та де ж той добрий пан?

Нема.Підступність влади
Комбідівський* народ
Звела до безпоради,
До злидняцьких негод.

Люд,зморений борнею
Політшахрайських сил,
Наївся їх брехнею
У виборчі часи.

В печалі серце скніє,
Коли наш депутат
Супроти роду діє
Й не червоніє брат.

Нувориши жиріють,
Що їм народ - сльота.
Коліївщина**зріє -
Бувальщина свята.

Чи нам не бути дужим
Повік в своїм краю?
Сумління чи не збудим
За правдоньку свою?

*Від комітетів бідноти після
Жовтневої революції 1917 року.

**Селянський народно-визволь-
ний рух 1768 року.