Біля вікна невмитого вагону
Стою й задумливо дивлюся на тебе:
Мені шепочеш щось серед перону,
Мабуть, щось добре, тепле і просте.
Пожовкле листя щильно вкрило землю –
Примружу очі – ковдра золота.
А вітер рве твій плащик синьо-темний
І лист останній з дерева зліта.
У гучномовці грає «Марш слов`янки»,
Мені так сумно, сльози наверта.
А я пригадую стрічання на світанку,
Де юності залишились свята.
Ти біля мене щось таке шепочеш,
Хоча б змогла кричати й голосити,
Блищать од вітру, чи од сліз чарівні очі.
Дощем осіннім сіре небо вмите.
У гучномовці грає «Марш слов`янки» -
Сумну мелодію наспівують вуста.
В вікні стоїш, мов квіточка на ганку.
А потяг їде в путь й жене літа.
картинка из Сети
Бiля вiкна невмитого вагону...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2012
Свидетельство о публикации №112072408413
Свидетельство о публикации №112072408413
Рецензии