А ми залишаjемось...
в ритмах забутих мелодій,
На жовтих світлинах
в усмішках таких молодих.
Несе терпкий вітер
пісок пережитого болю.
Мигтять, мерехтять
і згасають вогні почуттів.
Як міниться світ,
красою у вічність відходить,
Тривожного птаха квиління
бездонну прорізує ніч.
Чия то душа повернулась
і кличе з собою,
Чий, повний любові,
знов погляд у серці горить?
Лишаються очі коханих -
задумливі зорі,
І сльози туману
у лагіднім світлі, мов дим...
Свидетельство о публикации №112072400840
Любов. А жалем у неволі
Вкарбується в пам'ять.Поволі
Світлини зжовтіють,
Дощами змарніють,
Та погляди згаснуть...
Та їм - не пропасти
Повік. Лише в серці
Застанеться шрам...
З ним і жити довіку всім нам...
Що залишається нам по любові?
Любов...
Олеся Райська 04.08.2012 12:34 Заявить о нарушении
Велична, бездонна і трепетні вірші...
Дякую за такий гарний відгук.
Борис Смыковский 04.08.2012 19:48 Заявить о нарушении