Тенета
Блукала мов дурна приблуда.
Шукала забавки собі.
І ось зайшла у халабуду,
де награвав він “Лет іт бі”.
Спливли з глибин медузи щастя.
Хоч древній він, як атавізм,
я опинилась в його пастці,
де всім плете тенета він.
Примара ця скона під тином.
Облуду кара не мине.
Хай віршами, мов павутинням,
він не обплутує мене.
***
Поэма Анна стр. 4
© Copyright: Валерий Винарский 2, 2012
Свидетельство о публикации №112072400720
Свидетельство о публикации №112072400720
Рецензии