Любим, помним. скорбим. укр
Вже полин у росі і сльоза на щоці,-
Сонце вийшло сумне і похмуре,
Тільки вітер колише тугу навкруги,-
То з кумиром прощаються люди...
Він пішов...Він пішов навіки...
Тільки пам'ять у серці вирує,-
Ну, навіщо було так далеко іти?
Але це вже його не хвилює...
День скорботною тишею лине на захід...
Перша зірка,за обрій,у ніч подалась...
Тільки сцена театру сирітською стала,-
Роль, неначе остання, йому не вдалась...
Він за зорями,- десь у далекі світи,
Вже мандрує,- ніхто не спиняє...
Тільки Ангел небесний йому помагає іти,-
Срібні крила свої підставляє...
І у райськім саду,- у тандемі великім і славнім,
Він,з дороги,попросить напитись живої води,
Бо вже довгий той шлях,-від землі і до Божої слави,
Що йому, в сім житті, довелося кумиром пройти...
Свидетельство о публикации №112072404551
Скорблю с его родными вместе.
Прожил достойно он свой век,
Работал много и как в песне:
Построил дом,детей взростил,
Сажал деревья,улыбался,
Порою не хватало сил,
Но никогда он не сдавался.
Судьбе наперекор он шёл
Большой и сильный, непокорный
С ним рядом было хорошо,
Прямолинейный, непритворный.
Пусть память светлая о нём
В сердца навеки поселится,
Пусть опустел сегодня дом,
Но в правнуках он повторится.
Елена Буданцева Ившина 02.08.2012 23:07 Заявить о нарушении