Шумить вiтер, шумить вiтер,
Стиглi вишнi падають у воду.
Ой, дiвчина дiвчинонька
Не принесла щастя тобi врода.
Ти кохалася, ти любилася
Тiльки сiрi очi не забулися.
Ой, тi очi, сiрi очi
Полонили серденько дiвоче,
Полонили i забули
Та й назад серденько не вернули.
Свiт широкий, свiт безкрайнiй
Що ж тут сумувати
Пiшла свiтом дiвчинонька
Тii oчi забувати.
Бо ж в краях чужих
Гарних та багатих
Все можно продати,
Все можно купити.
То ж смiялася, то ж кохалася,
Грошеньки копила,
Та на щастя грошей не хватило.
Ой, тi очi, карi очi,
Бровоньки чорненькi,
Чом сумують карi очi?
Чом болить серденько?
Шумить вiтер, шумить вiтер
Стиглi вишнi падають у воду,
Горе мине, життя сплине,
Вiчного не мас.
Чому ж пiсня про кохання вiчне
Над землею лине?
То ж хай лине, вiчно лине.
Шумить вiтер
© Copyright: Светлана Логвиненко, 2012
Свидетельство о публикации №112072305277
Свидетельство о публикации №112072305277
Рецензии