СИП, СИП, ГОРЕ - ЦВiТ

Сип, сип, горе - цвіт
Навмання, до прочуханки.
Наче щирий сонця світ
Для мене твої захцянки.

Стинь, стинь полум'яник
У долонях навмання.
Засвітив вогнем світанок
Першим словом немовля.

Йди, йди перша тінь,
Все накриє твій серпанок,
Нагадає першу біль
І яскравий світлий ранок.

Знай, знай першу біль,
Що допори не зникає,.
Наших ран брудная сіль,
Що нам щедро посипають.

Сміх, сміх, вдалий сміх
Поламає твою цноту.
Нашої примари гріх
Відкриває нову квоту.

Твій, твій чоловік,
Чи назовсім, чи до ранку.
Тут мій черевик
Заблукає до світанку.

Стій, стій, не іди,
Я іще в обійми хочу.
”Залишися назавжди“ –
Наче кіт вона муркоче.

Все, все, вже пора,
Я тебе вже не забуду.
Бачиш, вже прийшла зоря,
Завтра я на місці буду.

Біль, біль знову я
Із тобою біль відчую.
“Ні” – я їй відповіда,
Біль твою роса вгамує.

”Мій, мій“ -  вздогін крик.
Б'є червоним свіжа фарба.
Роз;єднає двері скрип –
То напевне наша карма.

”Як, як ти мені
Намалюєш наше завтра?” –
Голос твій вночі дзвенить
Кольору як простирадло.

Сип, сип, сонце – світ
Нашої весни лаштунки.
Радість сміло шле привіт,
Завтра будуть подарунки.

Ніч, ніч ще прийде,
Принесе нам досконалість.
День вчухає де-не-де,
Ночі йде собі тривалість.

“Ти, ти вже моя“ –
Не втомлюся я кричати.
Піднімається зоря,
Ворухнеться немовлятко.

Там, там немовля
Вже за обрій виглядає,
А на тебе мов життя
Твій зимовий сон спадає.