Розтрощене серце приховане в грудях,
Розбиті суглоби під шкірою гнуться.
Все те, що трапляється з нами на людях
І зв'язки колін теж суворо порвуться.
Любов вивертає на оберт сумління.
Трапляється, що і воно зубожіє
І нашого щастя непевне значіння
Як провісник між заколотників мліє.
Ти мені потрібна як морфій кохання,
Без певної дози мене розриває.
Від щирого серця твоєго зізнання
Мене наче янгол під ніч коливає.
Примара видіння вночі здоганяє
І привиди щастя не дихають зовсім.
Так плоть твою навіть мій мозок кохає,
А літо скінчилось, приходить вже осінь.
І з нею ти станеш немов поетеса,
Як повінь весіння мене ти кохаєш
І мого помешкання дивна хостеса,
Любов мою знову і знову надбаєш.
Зав'яжемо знову ми зв'язки недбало
І вдвох обхопившись у вирі мелодій
Ми зчепимось і закружляєм зухвало
У крихкій занедбаній нашій природі.
Розтрощене серце
© Copyright: Вячеслав Коваль 2, 2012
Свидетельство о публикации №112072302641
Свидетельство о публикации №112072302641
Рецензии