Можливо, хтось і помічав,
Крім мене, диво у природі:
Не вІтрило, завмер і час,
Хоч диктор вказував погоді,
Якій їй бути, що робить,
Де скаженіти, де спочити.
За цим проґавив він ту мить,
Яку не можна пояснити:
Чомусь затихло все село,
Земля рожевою зробилась...
Хоч все це ввечері було,
Здалося — ранок... Засвітилась
Пір’їна в курки. Неба скло
Все потьмяніло. Світло Боже
Мов тануло, немов текло.
Було це, мабуть, дуже схоже
На подив чи передчуття,
Відомим вченим невідоме.
Земля і небо... — їх буття
Від слів людських відчуло втому.
Передчуття не пояснить —
Воно від Бога, від ніколи
І нівідкіль: хвилина, мить —
І все рожевіє навколо.
Передчуття
© Copyright: Игнат Меренков, 2012
Свидетельство о публикации №112072208799
Свидетельство о публикации №112072208799
Рецензии
