Привіт тобі, мій друже віртуальний,
Ти зник із простору і я тепер сумна.
Я жду тебе, уся сентиментальна.
Біля комп’ютерного, але все ж вікна.
Не обвалилось це спекотне небо,
І кожен день як завжди – суєта.
Та якось менше радості без тебе,
І думка вище сонця не зліта.
Так дивно – твій логін і більш нічого
У мережі мереживна душа…
На сайті ти – вже й відпуска тривога,
І до життя, чомусь, та й воскреша.
До вiртуального друга
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112072205765
Свидетельство о публикации №112072205765
Рецензии