Соколоньку...
Немов пташка до вирію, в далеку країну,
Що була колись мов ненька - мачухою стала,
Чужиною далекою. Я й засумувала...
Бо ж летіти так далеко - мури та кордони,
Ген, за лісом, пташенятка чатують ворони...
Полетіла! Без остраху. Пісню заспівала!
Тільки гір не подолала, безсилая впала...
Я б до тебе долетіла - геть крилонька стерла,
Піднялась... та й долі впала. Ой, колюче ж терня...
__________________
Вирій - тёплые края.
ФОТО из интернета.
Свидетельство о публикации №112072200432