Конец света 9

Кінець світу 2012-07-10
Козак Макуха знав, що йому робити. Треба започаткувати блог. Причому, українською мовою. Зараз, після оцих подій з прийняттям російської мови як другої державної, актуальним буде заявити, що справжній козак повинен бути не двомовним, а три- або чотиримовним як мінімум. Дурні чубляться та молебні за мову відправляють, наче за покійником. Знову попи в політику сунуть. Блог має бути розділений на інформаційні сталі величини, читабельного розміру, такі собі кадри. Ці кадри він ( та дай Бог, однодумці) має почати розповсюджувати зразу у декількох інформаційних напрямках. Першим цільовим напрямком будуть Полтавські церкви. Ну не всі ж батюшки за сало висвятились, хтось же має розуміти, що молодь різна, і декому буде цікавим долучитися до полеміки з таким собі «сільським богословом». Цим же кроком козак Макуха знайде собі та своїй сім’ї батюшку, що прийметься за спасіння його власної душі, та не конвеєрним способом, а персональною опікою.
Цю ж схему Макуха відпрацює в інтернеті, на Полтавських та всеукраїнських форумах, в соціальних мережах, де особливо лютують атеїсти та сатаністи. Потім, на основі зібраної бази даних можна, та і треба сформувати громадську організацію, міжконфесійну, до речі. Хоча це вже козакові не потрібно. На це є церковна влада. Йому б з десяток активних хлопців, не більше, для вирішення своїх персональних задач.
Цільовою аудиторією для цієї операції являються молодь, молоді батьки, просто віруючі люди, яким набридло таке життя, та які себе позиціонують як нащадки козаків.
Основними принципами роботи в інформаційному просторі повинні бути теговість, простота викладу, та характерність. Крім того, закони соціальної кібернетики в психології та субсоніки в економіці (наукові розробки видатних українських вчених, як то цикл монографій професора Письмака) дозволять не прогнозувати події, а їх моделювати за допомогою ЗМІ.
Козак Макуха мав надію, що така ідея може сподобатися як полтавським журналістам, так і всеукраїнським, тим, хто вірить в те, що журналістика може бути першою і основною гілкою влади. Це є другим цільовим напрямком розповсюдження блогу.
Третім цільовим напрямком розповсюдження блогу є малий та середній бізнес, яким осточортіло буксувати на місці порівняно з такими ж підприємствами Заходу та навіть Росії.
За умови сприяння утворенню нових економічних соціальних контурів на базі ресурсо-орієнтованої економіки (аналоги таких контурів є в Швейцарії, Швеції, Австрії, Канаді, Німеччині, тобто велосипед винаходити не потрібно), є надія отримати як фінансові інвестиції міжнародних організацій, так і новітні технології на кшталт «Проект Венера» видатного архітектора сучасності Жака Фреско (якщо він ще живий, бо дідусь на ладан дихає в очікуванні соціалістичних змін в суспільстві і радше віддасть свої розробки шведам, аніж зажертим хохлам).
Стилістика блогу буде максимально сталою. Читач має відчувати атмосферу сучасної України, так що, якщо козакові смердить міське звалище, то про це будуть знати всі. Якщо депутати тупі і некомпетентні, то буде дана конкретна схема реалізації того чи іншого проекту, швидко і чітко, без бла-бла-бла на основі принципів козацької субординації та агіократії, а не лайна, яке називають демократією. Також народний стиль має сприяти завдяки своїй «примітивності» перекладу кадрів на інші мови, приблизно в такому порядку: польська, французька, німецька, російська, грецька, татарська, іврит.
В блогові будуть граматичні та синтаксичні помилки, козакові Макусі плювати на те, що про це подумають «учёние мужі», Котляревського терпіли, тепер і Макуху потерпите, кляті дармоїди!
До речі, Макуха радить всім молитися за те, що Бог дійсно існує. Бо в світі назріває така кака, що треба щось робити. Це вже не жарти.
Тож після цього кадру зрозуміло, що життя – то завжди інша історія? Чи чекаєте, поки з неба пророк Ілія прийде? І ця історія повинна бути історією відродження славетного козацького духу, а не бовтанням самі знаєте чого в ополонці!


Кінець світу 2012-07-11
Цього дня козак Макуха зважився подзвонити таки товаришу, що працював на місцевому Полтавському телеканалі. Що з цього вийде, самі подивитесь. Сашко був хлопцем обов’язковим, патріотично налаштованим та діяльним. От зовсім як Аарон по відношенню до Мойсею. Козак Макуха сподівався, що крім української самосвідомості, в ньому горів козацький дух невмирущим полум’ям. Та особливо подобалось козакові Макусі в Сашкові те, що він не воротив ніколи носу від козакової російськомовності. Навпаки, цінував справжній талант в усьому, незважаючи на кліше.
Ось тільки не знав Макуха, чим би того розумного хлопчину за живе зачепити. Ну, те, що він свого блога українською мовою написав, то вже, мабуть, викликає повагу. А от ціль… Сашко був бійцем. С ким би його на герць заманити? З людською бідністю? Мраком в хохляцьких головах? Пустотою в серцях? З похабністю сучасного телебачення? З пасивністю Християнської церкви? З НЛО? Хоч бери та чупакабру придумуй та полюй!!! Все телебачення – суцільний обман. Та обман і фікція – речі різні.
Слава апостолу Андрію, придумав! Макуха од радощів побіг на кухню та хильнув склянку холодного яблуневого компоту! Уххх…
Якщо Макуха був козаком – характерником по роду та за покликанням, то чи не є Сашко теж з якоюсь характерною цікавинкою. От наприклад, а чи не захотів би він силою помірятися з отим тупуватим журналістом, з примітивної американської комедії «Брюс Всемогутній»? Причому в реальному житті? Та ще й використовуючи тільки засоби ЗМІ: преса, телебачення, інтернет, самвидав та фіктивні оголошення? Ото б була цікава інша історія!
 Джим Керрі Біблію, певно, тільки по телебаченню й бачив. З телепроповідей. От якщо хто хоче посміятися не гірше, ніж з Петросяна, послухайте, що вони проповідують. Їхнє щастя, що не залишилось жодної недільної школи козацького типу в Україні. Тож вона на Хохляндію й перетворилася, бач, проповідувати приходиться… Макухам різним…
Більше всього подобалося Макусі в телепроповідях, як його баби вчили. Манікюру з педікюрою собі зробить, губоньки намаже та й ліпе казки про Божу Любов. Еге. Порачкувала б ти спершу на буряках, чи корову б подоїла, а потім лізла б в попи. Американці настільки подуріли зі своєю демократією, що окрім попів-содомітів, в кожному місті ще й бабів понаставляли. Козак вже й не казав, що це суперечить Євангелію, це просто смішно. Як ото не розуміють їхні віряни, що то не Церква. То бізнес. Концертна діяльність. Звичайно, там цікаво, весело, ще й кульки роздають (за ваші ж гроші вас і в дупу поцілують у цій триклятій Америці), а як ще й Святим Духом повіє (а той, як звісно, дише, де хоче, навіть у темній голові козака Макухи), то сектанти од радощів не тільки зціляються (Теж мені, Кашпіровські недороблені), а ще й пісяються від радощів, мовляв, «дружбан» Іісус по пузику почухав, як цуценя мале. Та страшне не те, що там діється, а те, як у нас гикається. Прийде молода людина у пошуках Бога в Церкву Православну, не так перехреститься чи не туди стане, а її бабці затюкають так, що іншого разу вона десятою дорогою ту церкву обходитиме. Страшніше «Бабушкі-швейной-машінкі» тільки жінка Тувал Каїна. Та та хоч у Богословії тямуща. А ці «божі лопушки» підбігають до батюшки із дурнуватими запитаннями: - А яка свячена вода сильніша, з Лаври привэзэна чи Хрэщенська? От скажи такій дурепі, що сильніша вода та, що знаходиться в тих руках, хто повсякчас пам’ятає, що з тіла Христового вода з кров’ю текла, хто розуміє, чому Господь безгрішний Хрещення прийняв у Іоанна у Йорданській воді, та хто замість води оцту не подасть навіть найбільшому грішнику. Ні. Скажуть: «Неправыльно батюшка кажуть. Мены моя бабця казали, що Хрещеньска вода сильныша! Я якщо йиё ище вокруг кладовища поносыты, то в три разы сыльниша стаэ!!!». І було б смішно козакові, аби він десь це в інтернеті прочитав на сайті «Гусаків-атеїстів» чи іншої мерзоти, а то на власні вуха чув. От тобі і авторитет батюшок. Зате, як тільки батюшка проповідь заспіває про кротість та благочестивість, «швейние машінкі» дивляться на того і «балдеют» від благодаті… А комусь оті бабушки і життя ламають своїми «знані ямі». Кому? ІІ!


Кінець світу 2012-07-12
Так вчора захопився Макуха отими бабусями, що на них Церква стоїть, що й забув продовжити думку свою про молоду людину, якій замість створення комфорту в Церкві будуть розповідати, якою рукою можна свічку передавати, правила естафети по хохляцьки. Та як наболіло щось на душі в людини, то хоч вона й зубами поставить тую свічку, Бог почує молитви. А ось секти на таких і полюють. Колись і до Макухи підсіли, прямо в тролейбусі. Звісно, на обличчі молодого (юного зовсім) козака сум різними барвами переливався. А то! Закохався в дівчину, а та не відповіла взаємністю. Православний батюшка: «бла-бла-бла, кротість, бла-бла-бла, піди покайся, бо секс і навіть думки про нього до браку – великий гріх, бла-бла-бла, така доля, більше молись! І взагалі, я поспішаю на похорон!». А ці, змії-Іскаріотової матері дочки, стоять з щасливими обличчями, утішати прийшли. Ходімо, хлопче, до нас, у нас молоді багато, на балалайках грають, у дуду свистять, а наш піп під ту дуду спінжаком трясе!». Та те, що кохання серце юнака розбило, ще не привід до втрати розуму. А тільки повний йолоп піде на таке зібрання з усвідомленням того, що там є присутність повноти Церкви. Та й ліньки було Макусі туди йти. Дівчину свою кохав він не за сідниці та не за цицьки. Розумна була, ввічлива, талановита, та й гарненька, як куклятко. Тілько козака не кохала. Не хоронив Макуха кохання свого, а лагідно прощався, наче з велетенською різнобарвною хмарою, що полонила буйне серце степового вітру, та їх шляхи розійшлися небесними стежками…
Так же ні… Козакові й посумувати не дали:
«Верітє ли Ви в Бога…», а далі: «Тра-тата, цитата з Біблії, тра-та-та, цитата з Біблії», а далі – промивка мізків. Знайшли кому. Макуха й розказав їм пару ласкавих історій з життя Ісуса Христа та Понтія Пілата. То й пішли ні з чим «сторожеві бабушки».
Шукають люди Істину, та на цьому шляху дуже багато останнім часом кочок та ритвин з’явилося. Та головне, більшим злом для України стали тупість та хамство. В якій це іншій країні могли б обрати такого «президента»? Бідний йолоп. «Йолка»… Та ж Януковичу з його сраколизами місце навіть в тюрмі, а в лікарні для душевнохворих. Людина-феномен, загадка світової психіатричної практики: ну як це прожити все життя без мізків? У Вінні Пуха хоч «опілки» були, а Фьодорич в черепній коробці міг би через кордон контрабанду провозити… Може, тому його й тримають, як ляльку? Ахметов йому в голову окурки скидає. Зручно, завжди попільничка поряд, ще й балакає майже людським голосом про Гугаля та Ахмєтову.
Те що воно бидло тупе, то пів-біди. А ось, що Хам на горло роботязі став, це біда. Що б на Тимошенко не тринділи, а за часів її прем’єрства Макуха собі хату побудував, льох, двір впорядкував, дозволяв собі іноді й в місті з мужиками за чаркою горілки посидіти. А зараз? Собачу буду статків зліпити немає, життя так у декого покращилося, що народові на пасках нові дірочки робити доводиться, бо спадають. Ніякої надії на майбутнє. Та ще й не тільки старі кошолки на зразок старих комуняк життя псують, вже й молодь підгавкує: «живуть так, бо свого добилися, як могли… а те що ти, козаче, в дупі стирчиш, так хто на шо вчився». Отакої. Треба з собою Макусі червоного диплома носити, щоб в разі такого маразму по носі та по вухам лупити.
Була б козакова воля, так він би всі інститути позакривав. Он, той же професор Письмак, видатний вчений, так і той зізнається, що всі економісти світу – шарлатани. Бо як вивчати монетарну теорію без визначення базових понять вартості? Як проводити політику керування грошовими потоками при умові, що жоден випускник економічного вузу не зрозуміє законів взаємодії фракталів між собою?
На цю тему багато писав Роберт Кійосакі. Та аналіз грошових потоків одне, а як ці потоки створювати – от де задача! Макусі б посидіти з розумним економістом та змоделювати б пару трійку принципових схем, на кшталт Швейцарських соціальних контурів. Тим більше, в Україні є аналоги. Це ж при розумному використанні передачі права вимоги можна керувати рівнем інфляції не через банківську систему, а автоматично, через соціальні проекти. З іншого боку – банкіри від заздрощів повсираються. А чи стали банкіри в чергу за туалетним папером – то вже інша історія.