Конец света 7

Кінець світу 2012-07-06
Івана Купала… Один з наймістичніших днів року, та хохли настільки здичавіли, що вже ні по християнському, ні по язичницькому не можуть провести цю ніч. «Нада ноччю пригнути через костер шоб все збулося». Угу. Попередньо нажлуктитись горілки і обригати цвіт папороті. Мерзота.
Вдома малий син козака Макухи бігав по хаті та вимазував волосся морозивом, що передав товариш по роботі, Ромця Миць. Хочеш – не хочеш, а весь сон про Рай козак ще не згадав, та мав це зробити, щоб на воду сказати (це типу допомагає у здійсненні) та тричі плюнути через ліве плече з правого коліна, чухаючи сідницю кісточкою летючої миші. Отаке відьмовство Макуха придумав собі. Та ще не раз придумає.
«……
-… також не знімав капелюха перед святими іконами, але хрестився голяка, стоячи спиною до церкви…- торохтів поп, але подекуди з’являлися посмішки мешканців Раю, один з батюшок не витримав та взагалі беркицьнувся з ящику з-під печива від реготу.
- Вимагав поголити всім попам бороди, бо так вони схожі на Карабасів Барабасів,- од люті поп аж почервонів,- а мені… мені… порадив лікувати геморой старим бабцям!
Те, що Небесна церква трусилася від сміху, навіть Христос прикрив обличчя, не було дивиною для Макухи, це ще не чудасія, так… розминка. Та ось те, що Богородиця на мить посміхнулася, залишивши скорботу за біль усіх живих, мертвих та ненароджених, та тугу за Сином, що на Хресті за увесь світ розп’ятий був,- було для козака приємно. Ач, витівка з Голівудом далася взнаки! Хай злопихачі навіть голвою стіни пробивають, а він собою був дуже задоволений.
- Хватит! Хватит!- пролунало по німецькому, а так як Макуха не дуже знався на германських мовах, на відміну від романської групи, то сприйняв наче російською,- совсем парня замучили!
 З цими словами з-за образів всіх присутніх з’явився Мартін Лютер. В одній руці в нього було два кухля пива, в іншій – тараня. Він підійшов, став біля козака і шепнув:
- Пізнав?
- Угу…- покрутив носом Макуха,- до школи ходив… Підручник з історії не скурив на горщику…
- Не обижайся, ты тоже не подарок,- тихенько продовжував Лютер,- вижу, не сладко тебе? Ничего, меня еще не так песочили!
- А то! Заслужив,- буркнув Макуха,- та якщо чесно, на твоєму місці я зробив би майже так, та трішечки не так. Агіократія – ось, що тобі потрібно було. Чого це ти мені пиво тичеш, не бачиш, я зайнятий?
- Угощайся! За счет заведения!- та тицьнув пиво,- бери рыбку, Андрей передал.
Лютер тихцем підморгнув Макусі. Е! Так ще не все втрачено. Добре.
- Верховные за тебя, все апостолы, кроме Фомы, у него опять особое мнение, Иоанн оценил циклограмму «Стелла», еврейских патриархов на себя взял Тувал Каин, да и Моисей с Аароном отвлеклись от обычных дел. Но главное… это правда сюрприз…
- От такого,- дивився на попів козак, ті продовжували бубоніти щось,- Лютере, а ти що, думаєш, що я забув, що я у сні? Пиво вип’ю, а потім ще й попісяю? Що я жінці скажу? Що Рай приснився та я в постіль надзюрив від радощів?
- Вот ты неисправимый! Я ж тебе не гномик из анекдота «пойдем пописям – пойдем покакаем!». По этим вопросам – к Николаю. Я ж потом к тебе с конкретным делом подойду, будет деловое предложение. Да и пиво – баварское, а не хохляцкое порошковое!
- Добре!- вигукнув Макуха так, що все здригнулося,- піднімаю цей кухоль за здоров’я всіх присутніх, та вітаю Іоанна Хрестителя з днем його особистої перемоги над Смертю!
 Всі почали вітати Іоанна, якось і попи принишкли, тільки один продовжував волати несамовито: - Я ще не все сказав! Не все!!!

Кінець світу 2012-07-07
Козак Макуха ще в дитинстві навчився керувати сновидіннями. Та передувала цьому не дуже приємна історія. Ще малюком його водили батьки на фільм «Вій» по Гоголю, до сільського клубу. І в ту ніч така гидота наснилася хлопчині, що він опісявся. Отож на все життя затаїв він образу на істот, що вночі в снах в мозок і серце залазять, почав бачити їх прояви у реальному житті. І знайшов собі союзників в боротьбі проти цього.
«…….
- Що маєш сказати на своє виправдання?- попи чотирма горами нависали над ним.
Козак допив кухоль баварського, витер руки об спідницю, в якій стояв на судилищі. Щоправда, то була не спідниця, а шотландський кілт. Та у сновидінні це нормально.
- А тепер моє слово! – рявкнув Макуха, - Перше! Книга «Сектоведение» А. Дворкіна!
У одного з попів почервоніли вуха, і той сів на ящик з печивом, який завбачливо підсунув той батюшка, що падав від сміху.
- Друге! Камаз з щебенем завжди більший за цистерну з дизельним пальним!
Сів і другий поп.
- Третє! Ганчірка, змочена олією не замінить Божої Ікони!
Третій поп взяв ящика з печивом та кудись пішов. Бач, кричав на Макуху чи не найбільше, а розуму швидше за всіх набрався. Та ще перед тим, як іти, руку козакові потиснув та посміхнувся.
З останнього попа впала ряса, бо той здувся, як проколотий м’яч, бороду здуло вітром, і він став схожий радше на якусь прямо ходячу ящірку, аніж людину.
- Що, спіймався? Пролунав громовий голос,- козак зрозумів, кому він належить та закляк,- повзи звідси!!! Доїдай порох земний!!!
Істота дійсно поповзла, погрожуючи повернутися. Бач, перевертень який! До Церков земних залізає, а в Небесній йому не раді. І як воно сюди потрапило? Петро не міг її пропустити.
До Макухи підійшло двоє. Першого, Апостола Андрія, козак упізнав зразу. Такий же величний, як і Петро, тільки молодший та наче… якийсь дитячий. Таких велетнів дітвора любить. Інший, стрункий, як берізка, зовсім юний з очами, в яких читалося страждання. Ідеальне обличчя, атлетична фігура. Аби це було десь в Полтаві, Макуха подумав, що це син якогось чиновника, коротше кажучи, «мажор». Але очі…
Андрій, наче читаючи думки козака, промовив:
- Знайомся, козаче! Це царевич Димітрій, твій небесний покровитель.
От тобі… От на що Лютер натякав. Дійсно, сюрприз.
- Здрастуй, тезко!- Макуха обійняв та поцілував святого,- і як оце ми раніше не бачилися?
- Ти не бачив,- посміхнувся Димітрій,- а я поряд повсякчас був. У людях, у книгах, навіть у торохтінні колісних пар потяга…
- Пробач і прости! Це ти задумав таку шикарну інсталяцію в моєму сні?
- Не зовсім. Побачив, подумав трішечки. Походив на прийом туди,- Димітрій показав на гору. Апостол Павло сказав так: «Кожен справжній мужик на пошуках Бога має пройти через шоковий стан, по собі знаю!», та й підмахнув проект, принципіальну схему розробляв Йоанн Богослов, попів на ящиках включив обов’язковим  елементом Микола Чудотворець.
- Я так і зрозумів!- засміявся Макуха,- а Лютер що тут робить? Ще й з пивом… Гарне! Та і за рибу дякую!
- А його теж зачепило за живе оте бидло, що в інтернеті виклало «Десять причин, чому пиво краще за Іісуса Христа». Вирішив помститися, то й до тебе підлещується. Розумний чоловік, до речі. І на язик гострий. Хоча в дечому нам допоміг!
- У чому?
- Підказав нам орендувати частину Католицького чистилища для твого наступного сну! - засміявся Андрій. Свято ж таки, Івана Купала. Поспілкуємося?