Конец света 4

Кінець світу 2012-06-29
- Знаєте що, шановний, мені ваша критика, що зайцеві стопсигнал! Я в цьому житті призвичаївся прислухатися до думки тільки тих людей, що зробили мені добро особисто. А ви до таких відношення не маєте,- Макуха набурмосився і повернувся спиною до співрозмовника, прямуючи на вихід,- он на вулицях казна - що твориться, а ви мені про духовність торочите? Скажіть спасибі, що тут жінки сидять, а то б я вам таку дорогу сексуального характеру указав, що й Елтон Джон позаздрить!
Нема пророка у своїй Батьківщині… От зараз ця людина, що намагалася втюхати Макусі своє «космогонічноє відєніє», поганяє на компутері пасьянс, скачає дурнуватий фільм, вип’є філіжанку - другу кави та піде додому, пузом стелю підпирати. Розплодилося дармоїдів. Робочій людині тепер мало того що права урізали, копійки платять, так ще й думку нав’язують. Теж мені, інтелігенція вшивотна! У козака Макухи останнім часом мозолі росли не тільки на руках, а й на серці. Чим далі, тим брутальнішим він ставав. Від кроткого хлопчини, що готувався вчитися в духовній семінарії, майже нічого не залишилося. Мало того, Макуха вважав за потрібне помститися за того хлопчину, та за багатьох таких, кому через їх м’який характер на шию посідали. Взяти того ж Макнамару. Розумний та цікавий, добрий, а його всі в очі та поза очі дурнем називають. Скільки таких юнаків та дівчат, яких так і хочуть виставити на посміховисько? Підеш проти юрби – засміють, затюкають.
На дитину, на молоду людину усюди чигає небезпека. Закритися у хаті та нікуди не ходити – не вихід. Але як об’єднати креативну, розумну та добру молодь? Над цим питанням давно Макуха вже голову ламав. Інтернет перестав бути засобом комунікації. Мобільний зв’язок і того гірше! Були ж часи, коли без цього люди дружили, кохали, приходили одне одному на допомогу. Та й пунктуальніші були стократ. За все життя козак Макуха запізнювався не більше п’яти разів, бо ставився до часу, як до розумної істоти, як до плоті матінки – Землі. В цьому було щось язичницьке. Та язичництво і поганство – речі різні. Погани полюбляють великих ідолів, як то гроші, слава, влада, блуд, вседозволеність… А от взяти японців, так ті – язичники чистої води. У них треба вчитися повазі до старших, дисципліні, вірності. Синтоїзм – цікава релігія. Більше року тому Макуха написав вірша, присвяченого силі духу Японії. Ось він:

Останній відлік.
Я вас прошу – дитину бережіть! Вона для вас, як та остання квітка!
Умієте дружити – так дружіть… і не саджайте хризантеми в клітку!
Я вас благаю – зберігайте спокій, бо так зростуть веселими сини,
І доки в мирі ви – то, значить, і допоки не буде в нас скаженої війни!
Я закликаю вас – любіть природу! Я розуму бажаю вам усім!
Бо щоб прославили дівчата нашу вроду, Чорнобилей не треба й Фукусім!
Я хочу, щоб веселка майоріла для всіх дітей, дорослих в цьому світі,
І кожного матуся обігріла, бо тато з мамою – чиїсь насправді діти!
Я вас прошу – дитину бережіть! Я так прошу, що стану на коліна!
Дорослі! Ви мені скажіть: чи захистить дитину Україна?
Чи буде прихисток на цій святій землі для всіх людей, для кожного з народів?
Чи прилетять небесні журавлі? Де розум ваш? Дорослі! Годі! Годі!

«Пустіть дітей, нехай ідуть до мене» Лука 18, 16.







Кінець світу 2012-06-30
Козак Макуха сидів дома та бідкався: «Знову гроші коту під хвіст!». І дійсно, заплатити гроші за оголошення в «Жовту газету», та не отримати жодного дзвінка – то вже занадто. Та просто він не правильно склав текст. Кому потрібен розумний мужик, що має власну думку? Треба було писати: «Хохол з двома дипломами та стажем роботи на різному виробництві буде робити на пана з ранку до ночі, інколи і вночі (коли пану заманеться) за мінімальну зарплату, з виглядом «ліхім і прідурковатим» лизати начальству дупу, робити вигляд, що дуже його боїться.» От тоді б його точно на роботу взяли. Так у нього і так зараз робота, хай їй лопухи насняться, для біороботів.
Щоправда, користь і з неї була. Макуха навчився мозок відключати. Колись тільки промовив, «Я думаю…», мовляв, можна і треба простіше зробити певний кусень роботи, а йому начальник: «А ти нє думай!». От козак і послухався. Начальство слухати треба! От так і зробив, вийняв свій мозок, засунув до ноутбука, та поки прийде з роботи, диви – наступна сторінка циклу «Кінець світу 2012 і написана». Та й не тільки. Вже і бідність подолана, і екологія в порядку, та й культура на висоті. Та кому це потрібно? Це ж тілько фантазія, а хохлам фантазія ні до чого. Ні розуму, ні фантазії. Країна бевзів. От, наприклад, факт… Ще один начальник Макухи, бригадир, видав фразу таку, що у далекому космосі не один компутер зупинився. Діалог, достойний Шекспіра, називається «Бідний Йолоп»:
Щось хлопці рахували, кажуть йому:
- О, Валєра! (бугра Валєрою кличуть) – порахували! Шість на вісім, буде сорок вісім…
- Яке сорок вісім? Сорок два!
- Та ти шо, приколюєшся?
- Шо ти мені мозги йе…ш? Якщо я сказав сорок два, то сорок два!
Ось так. Поважна людина, більше 10 років на керівній посаді. Хто б розказав, то Макуха не повірив би. І думаєте, що це найбільший дебіл в цьому колгоспі? Є ще гірші. І всі лізуть до козака у мозок, у серце, вже й до печінки дібралися, вошколупляться там, спокою не дають.
Гірше те, що ні з ким чарку Макусі випити. З паскудами та ледарями не те що горілку пити, за руку здоровкатися небезпечно. Ті, кого він дійсно за мужиків вважав, або померли, або десь поїхали з цієї проклятої землі, або зовсім пити кинули. І останніх не так мало. Борці за тверезість мали б про цих людей знімати документальні стрічки, про силу духу цих чоловіків, а вони з алкашами панькаються. Хай собі деградують, коли їм так хочеться. Та ось тільки все частіше козак Макуха замислювався, чи не є ця боротьба з алкоголізмом та наркоманією чистісінької води бутафорією? Як ото всі люди або зовсім покидають пити, або вживатимуть горілку так, як у Макухи в роду заведено: 100 грамів вранці, 150 – ввечері, під тарілку або навіть дві борщу? Або взагалі без горілки тижнями обходитись, як настрою немає. Це ж вся промисловість алкогольна мідною пецькою накриється? Мільйонні прибутки будуть втрачені…
А як всі зрозуміють, що їх не тільки шмурдяком труять, а ще й харчами з консервантами? Наче всі в курсі, всі все знають, а хохли потихенечку виздихують. Хто зміг – втік за кордон, хто не зміг – тут животіє.
От би випив чарку Макуха з православним попом. З отаким, що в фільмі «Королева бензоколонки» два по сто в одну посуду наливав. Бо й Макуха «полумєр» не визнавав. Цікавий художній образ. Оно зняли продовження цього чудового фільму, гидота вийшла попсова. А спитати будь-кого: «що заставило людину йти в священники тоді, коли в країні не було ні Бога, ні сексу, а весь розум, честь та совість лежали в кремлівському сейфі?». Зараз то зрозуміло, кадилом махати – не лопатою щебінь вантажити. Що таїться на душі людини, що йде не «учитися на батюшку», а кого на служіння Господь призиває? Чи дізнається це козак Макуха… Так. Це теж інша історія.