Конец света 2

Кінець світу 2012-06-16

Козак Макуха з ранку сидів та чухав потилицю: «Це ж тобі треба, таке насниться!»
І дійсно, після розмови з побратимом Макнамарою, сьогодні вночі козакові наснився доволі чудернацький сон. Ніби він оголосив державний переворот. Підняв на хаті прапор Ватикану і заявив, що відтепер його двір належить до Папського відомства, а не Українського відьмовства. Ой що було! Як повстали проти козака злидні з усіх усюд, ходять, кричать, пальцями тицяють, мовляв, ми у тебе останню сорочку заберемо, голим, пішки в Рим з сім’єю підеш, побиратися до кінця життя будеш!
Засміявся козак Макуха. Все у нього в цьому житті хочуть забрати. Та хай вдавляться. Тільки мають залишити життя його сім’ї, батькам та дітям, жінчиним родичам. Не мають права забирати і віру в Бога, та злидням вона і не потрібна, у них своїх ідолів вистачає, а доки останнього з серця не викинеш, туди Йсус та Божа Матір не зайдуть, бо більше всього Світу їх Любов, а чисте в нечистому не зберігають. А ще козак Макуха не віддасть ніколи мрій своїх, та мрій своїх близьких, про вільне, чесне та достойне життя людини праці.
Зрозуміли злидні, що з наскоку не захопиш такого двора, та й давай плести катавасію проти козака: то водяного мотора для поливу бракованого підсунуть, то світильника в Китаї зроблять, то дурного начальника над козаком поставлять, та то зовсім інша історія.
Та як не дають дядькові своїм життям керувати, то він почне своїми снами крутити, як циган сонцем. Ото ж бо став козак Макуха перед Католицькими священиками, екзамен здає. З предмету «Злиднєзнавство». А ті не знають, чи сміятися, а чи плакати. Та все ж цікаво їм, а про що далі Макуха розповість, і яке питання не зададуть – на все відповідь є. Чудернацька, як і сам козак, маленький, пузатенький, лоповухий та картавий. Не екзамен, а КВН.
От запитали його, «звідки бідність береться?», а козак і відповідає:
- А на це питання сам Господь відповів, мовив, що кесарю кесареве,а Богу – Боже. Кожен кесарь хоче себе увічнити на грошах, на монетах, та щоб кожен мало того, що на нього працював, а ще й потім податі сплачував. А Богові гроші не потрібні, лілеї польові і без грошей в святкове вінчальне вбрання вдягнені. Дехто вважає, що це привід до лінощів, що по молитві тобі кусень хліба з неба впаде. Та то не так. Апостол Павло, родовитий єврей, і той корзини плів. Господь наш теж мозолями не гидував, сам був теслею, а апостолів з рибалок собі вибрав, а не з панства. І таку вічну біду, як інфляція, зміг би подолати.
- Та невже?- здивувався хтось.
- А то!- посміхнувся Макуха,- все в руках Господніх. Мені відомо, що німецькі економісти минулого століття навели приклади без інфляційних економічних контурів, як в маленьких спільнотах (Сильвіо Геззель), так і на державному рівні (Маргріт Кеннеді), а Австрійці у місті Вёргль навіть запровадили подібну схему в повоєнну кризу та збагатили своє містечко, вирішили питання з робочими місцями…
- І що вони зробили?- зацікавлено подивилися католики.
- Що Бог казав, те і робили. Кесарю кесареве віддавали, а Богу Богове. Чи то пак, зробили два економічних контури, зовнішній, та внутрішній. Благодійністю почали займатися, та не простою, а цільовою. Бо проста благодійність завжди водою скрізь пісок проходить. Завжди знайдеться людська істота, що собі то справку про інвалідність купить, то з кожного благодійного фонду щось вичавить, то на доброму людському серці дивідендів надбає,- Козак Макуха спересердя аж ляпнув долонею по трибуні.
- Так і що, це можливо і в глобальному масштабі?
- Можливо!- Макуха взяв на трибуні графина, в якому  вечірнім сонцем бовталося червоне вино, налив собі півстакана та випив,- не тільки можливо, а достоту потрібне! Але для цього потрібні технології, що застосовуються у кібернетичному програмуванні.
А чи зацікавилися католики прикладними економічними циклосхемами – то вже зовсім інша історія.

Кінець світу 2012-06-19
На околиці далекої далекої у часу у часу Галактики поступово змінювалося Число Пі. Чорні дірки рвалися, як старе простирадло. Навколишні зірки мали стати навколішніми через 10 мільйонів років по Полтавському часу.  На планеті Козаків у всіх театрах на сцені виступав Макуха з монологом «Бідний Йорик Супроти Гамлета». Просторовий рушник ганяв набридливих лайняних мух. Операція «Пожирач Демонів» була завершена. Лазерний світильник біля театру Моголя переможно висвітив Тотем Роду Буковини. У Львові з цього приводу пиво лилося рікою.
- Фух, хлопці, дістали ви своїми театральними іграми! Фільм - лайно собаче, А Шекспір лайно князівське, як ви таку гидоту дивитесь?- У реальному часі Макуха спілкувався мобільним, витираючи пот червневої задухи, добре що жінка квасу домашнього наробила та в холодильник поставила, сонечко моє рідненьке, - Я б краще написав! Моя б жінка розумнішою від леді Макбет була, велика княгиня Ольга; та й на датський трон кум Макнамара більше личить ніж дурень, що Офелію втратив.
«Бедный Йорык! – хихотнула швидка козацька думка».
З потаємного місця в серці не виходила Католицька Церква, мати свою він вже умовив, що хрещення буде відбуватися у Католицькому храмі. Залишилося поспілкуватися зі священиками, та й лист до Папи від православного батька він вже майже дописав. Прийшлося перечитувати Біблію та Євангеліє. Не всі православні бабусі вірять, що якщо чорна кішка дорогу перейшла,  то її боятися йде. Мати прочитала стільки Святого Преданія, що декому з попів і не снилося. У неї свої справи, у нас свої. Не всі ті апостоли, що в Мерседесах їздять. Дехто на човні плавав, як ото ап.Андрій. Розповів Козак Макуха своїй матері про роль його, Петра, Йоана Богослова, величну роль єврейства Савла і Величну Роль Єврейства Павла у плетенні корзин. Цікава полеміка була стосовно Авраама та родоводу Еноха, Мафусаїла та Ламеха. Мати сидить і досі, перечитує Тору. От би йому з гарним перекладачем попорпатися в першоджерелах, як то Масоретський текст або хоча б Таргумімі. Він би тим «свідкам ієгови» зробив ксерокс з тих документів та лупив по вухах, щоб понімали, що їхня Башта Сторожова як прищ на найм’якішому місці – і болить, а видавлювати боляче! Операція «Морозиво» набирала обертів!
Як не дивно, але Орден збирався хоч і повільно, але досить впевнено, сьогодні Макуха передзвонив пані Макклаус, далекій родичці святого Миколая. Людина-серце. От якби у козака Макухи була рідна сестра, то він хотів би, щоб вона була схожою на цю жінку. Добра, щира, сильна. Сама розумна, а до чужого розуму дослухається, що робить її ще й мудрою. Величезна Левиця, антивідьма. От не всі баби відьми, тим більше – не всі повії!  Амінь, кажу, хоч ти мені вуса гірчицею намаж! Дай Бог, зрозуміє вона принцип циклограм в творчості. Вірив в це Макуха. Хоч і подуріла Україна далі нікуди, а все ж надія є. Не в депутатах, не в президентах, не в панстві доброму. В дітях, що зараз народжуються. Діти завжди нового та доброго прагнуть, а їм ото змалечку: «В нашєй странє нічево нікагда не палучится». Бо панство училося-училося та в інститутах мізки розтрусило та совість втратило.
«Ватикан»,- солодким гречаним медом потекло по серцю…
Макуха подивився на годинника, треба вийти полити городину. От уже жаркі дні, все горить та від спраги мучиться. А у кого не дай Бог серце хворе? Бідолашні. Кожний день для такої людини боротьба за своє життя! Зі СНіДом йолопи міністерські все борються, а про те, що більшість смертей мають кардіологічний характер, а на другому місці – онкологія, забувають. Чи вони вважають народ дурнішим за себе? В лікарню піти страшно, як тільки подумаєш, які нині студенти. Воно ж тобі замість дупи в око штрикне, а потім тебе винним зробить, бо її коханий на Лексусі їздить. Добре, що не всі ще спаскудились лікарі, та їх все менше і менше. А гарного лікаря сімейної медицини у себе в селі козак Макуха чекав би, як ковтка холодненького квасу у полуденну спеку.
А чи дочекається козак Макуха гарного лікаря сімейної медицини у себе в селі – то вже інша історія.

Кінець світу 2012-06-20
- То й що, що збірна України не продовжила участь у чемпіонаті?- дивувався козак Макуха,- зате показали досить пристойну гру, та й суддівство було дивне. Хоча, зважаючи на те, що остання гра була з англійцями, то це логічно. Терпіти не можу англійський спорт, англійський театр і англійську церкву. Коли хитромудрість стає законом, правда завжди випливає. Взяти хоча б чудовий художній фільм «В – означає Вендетта». Не можна ніколи робити ідолів, навіть з церкви, тим більше – тим ідолам догоджати. А ось те, що спрацювала циклограма Олександра Вікіна, автора циклу мультфільмів про козаків, так це дійсно свято. І як місцеві відьми не крутилися навколо цієї події – дзуськи їм, а не кармічний вузол. Хай краще мені дулю розв’яжуть!
Козак Макуха закінчив переодягатися та пішов з битовки на автобусну зупинку. В роті гірчило від гербіцидів, якими він труїв футбольні поля. Теж мені, спеціалісти. Макуха і раніше не любив футбола, а тепер, із цим Євро люди зовсім показилися. Мужик повинен дивитися не оцю дурну біганину туди-сюди, а художню гімнастику, фігурне катання, бальні танці. Особливо коли мужикові – років десять-дванадцять. Диви, так молода людина і призвичаїться до краси людського тіла, а не піде в ультраси голим пузом на стадіоні світити. Все він розумів, а ось оцей фанатський рух йому був дикий. Був і виняток. Полтавські фани «Ворскли» здружилися з фанами Донецького «Шахтаря». От би і в інших клубах розуму стало, що краще вже хоч і п’яними, але дружити, аніж тверезими один одного вбивати.
На кінцевій зупинці юрбилися пенсіонери. Макусі аж захотілося випити горілки. От бува таке, як подумаєш, що зараз будеш їхати в курнику із написом «Місто без околиць», із старечим хамством, так на серце камінюка лягає. Точно. Бабці, щойно розповідали про свої болячки – та й побігли за пільговим автобусом так, що позаздрив би і Марадона, вимахуючи повними сумками, штурхаючи одне одного. Якщо «Титанік» затонув через айсберг, то аби там були хохли з правом безкоштовного плавання, він би затонув біля причалу під натиском такої он кагали.
Худо – бідно Макуха доїхав до Дублянщини. В автобусі знову крякали «Тимошенко-бла-бла-бла- Янукович-бла-бла-бла- дістала ця спека-бла-бла-бла- поїду за пайком до Мамая-бла-бла-бла». По дорозі козак купив пляшку Охтирського пива (на відміну від іншого – пива, а не мрію урінотерапевта), зайшов до рибного магазину, купив курятини. Інколи таке буває, що в рибних магазинах курятина водиться, та ще й дешевше ніж у м’ясних. До пива взяв кальмара, та не того, що в пивницях продають (їх ще «мозолями» називають), а добротні копчені мацаки, жирні та смачні, по 38 гривень за кіло.
Макуха став собі за магазином із пляшкою пива та й розмірковував: «Чи ця країна зовсім з глузду з’їхала? Звалище, а не країна. Найстрашніший сон українського політика, це коли ніде кризи не буде, навіть в Сомалі та Уганді, а хохли так і будуть борсатись дешевою та брудною білизною у розбитому пластиковому кориті китайського виробництва. Що людям тоді брехати, як усюди життя налагодиться? Найбагатша у світі земля, хоч ресурсами, хоч дитячими талантами, хоч мовами. Суржик український найцікавіше лінгвістичне явище серед усіх сленгів. А живемо наче у хліву, де свині головують. І чим жирніша свиня, тим вона поважніша. І як ото жити з Біблією в серці? Нема фараонів, що до слів Йосипа дослухалися, нема царя Авімелеха, що мав страх Божий, забули про Мелхиседека, царя Салему, та й Давид, що із свинопаса до Зірки доріс, біль з серця у Псалтир вилив – наче казка іншого світу.»
Та не це гнітило козака. У повітрі висіла нова небезпека. Народжувалась нова єресь, страшніша від  тупих «свідків ієгови», хитріша від заплутаних не тільки для людей, але й для себе «сайентологів».
А от чи помітили це католики – то вже зовсім інша історія.