Бавиться доня украинская поэзия

Ці поетичні рядки записані моїм батьком Станіславом Якимовичем Буряченко в одному із записничків (блокнотів) і, як я розумію, не були оприлюднені в друкованому варіанті. Можливо тому, що батько не вважав їх досконалими і вартими для прочитання загалу.
Але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.

БАВИТЬСЯ ДОНЯ…

Бавиться з ляльками доня,
Вмиває їх, зодягає
В сукні зелені й червоні,
З ними про щось розмовляє.

У неї турботи дитячі.
У хаті сонячний спокій.
Дивлюсь на доню й хлопчачі
Свої пригадую роки.

У пам’яті, наче рани,
Ятряться болі минулі:
Над містом пожежі багряні,
Як оси, висвистують кулі.

Від жал їх страшних, незбагненних,
Скошені падають люди,
Чомусь, як підрізані, клени
Лягають землі на груди.

Війнула тоді й на мене
Безодня подихом смерті.
Забрала була б достеменно,
Та люди не дали померти.

Ми рано дорослими стали,
Дитинства, як слід, і не взнали.

Кінець 50-х – початок 60-х рр. (дата невідома – Світлана Бєляєва).