Его поэзии заря... василию симоненко посвящено

З ПОЕТИЧНОГО ЗБІРНИКА СТАНІСЛАВА БУРЯЧЕНКА «ЗЕМНІ ДОЛОНІ»

РУБРИКА «CУПРОТИ ВІТРУ І НЕГОДИ»

Все пізнати й нічого не взять –
прийшов у цей світ поет.

С.Єсенін.
З КНИГИ ПОЕЗІЙ БУРЯЧЕНКА СТАНІСЛАВА ЯКИМОВИЧА

«СУЦВІТТЯ ДО ПОЕТОВОГО ВІНКА»
(пам’яті Василя Симоненка, людини і поета)

ЙОГО ПОЕЗІЇ ЗОРІНЬ
(триптих)

Покриті пилом у архівах фоліанти
Таять від нас всі мудрощі століть.
Проте і жоден з них не вартий
Твоєї збірки, що життям пашить.
                ***
Душі твоєї повесняна заметіль
Згорає в сонячнім багатті.
Ген – соловейко у садках:
тінь-тіль,
тіль-тінь! –
Співає, як і ти, про щастя:
тінь-тіль,
тіль-тінь.
Гей-гей! Погляньте:
Он в цвітінні яблунь
Його майнула світла тінь –
Його поезії зорінь:
тінь-тіль,
тіль-тінь…
Гортаєш пелюстки його книжок,
А щемний біль все ятрить душу:
- Чому, чому б і джерело його думок
Не перелити у дідівську грушу?
А груша, дай їй Боже, -
Хай цвіте!

          грудень 1997 р. –
          січень 1998 р.