Катрены василю симоненко посвящено

З ПОЕТИЧНОГО ЗБІРНИКА СТАНІСЛАВА БУРЯЧЕНКА «ЗЕМНІ ДОЛОНІ»

РУБРИКА «CУПРОТИ ВІТРУ І НЕГОДИ»

Все пізнати й нічого не взять –
прийшов у цей світ поет.

С.Єсенін.
З КНИГИ ПОЕЗІЙ БУРЯЧЕНКА СТАНІСЛАВА ЯКИМОВИЧА

«СУЦВІТТЯ ДО ПОЕТОВОГО ВІНКА»
(пам’яті Василя Симоненка, людини і поета)

КАТРЕНИ
(чотиривірші)

Як сонях повертається до сонця,
Так його серце притягали люди.
Серед жорстоких і злиденних буднів
Він бачив волю крізь поезії віконце.
                -*-
- Душа, чи чуєш? –
тіло я твоє, -
і ось – благаю:
- скорися, не переч
і в щасті будеш жити!
І славою й пошаною
зігрітий.
- О, ні. Мовчи!
Свободи шал –
Мені дорожчий раю.
                -*-
Він, трубадур
людей і України,
Перед вождями
мертвими й живими
ніколи не вклякав –
аж до загину.
А ми? Чи здатні ми
стать отакими?
                -*-
Гортаю сторінки.
І вірші Василеві
нуртують душу
полум’ям багаття.
Хіба то щастя –
скніти в мавзолеї?
Горіти для людей –
Ось вічне щастя!
                -*-


                1995 р.р.



                Укладач – донька автора Світлана Станіславівна Бєляєва