Після доброго обіду
Кум до кума каже:
Чогось в серці колька коле,
Мабуть, куме, зляжу.
- Та що це ви вигадали, -
Другий утішає, -
Ось і в мене туди коле,
А сюди шпигає.
- А якби я врізав дуба, -
Мовив кум з журбою, -
Пів села, а може й більше
Тужило б за мною.
Тут товариш розчулився,
Проковтнув сльозину:
Та, тужило б, ви ж бо, куме,
Дорога людина.
Річ не втім, - промовив перший,
І врешті признався:
Не в тім річ, яка людина –
Бо… напозичався!
Дорогий кум
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112072102720
Свидетельство о публикации №112072102720
Рецензии