На соловьином рассвете... василию симоненко посвящ
РУБРИКА «CУПРОТИ ВІТРУ І НЕГОДИ»
Все пізнати й нічого не взять –
прийшов у цей світ поет.
С.Єсенін.
З КНИГИ ПОЕЗІЙ БУРЯЧЕНКА СТАНІСЛАВА ЯКИМОВИЧА
«СУЦВІТТЯ ДО ПОЕТОВОГО ВІНКА»
НА СОЛОВ’ЇНОМУ СВІТАННІ
Літа все мчать,
стрімкі і незворушні,
Мов плин води
у сивому Дніпрі.
І падаємо –
недозрілі груші –
у безкінечній
хитромудрій грі.
А вибору нема:
що випало на долю,
Те і судилось,
хочеш ти, чи ні –
Кому – палаци,
а кому – неволя,
Кому – розкоші,
кому – смерть в борні.
Тобі
призначено було
останнє:
на солов’їному світанні
(благословенна
творча мить)
У полум’ї життя
згоріть,
А не пеньком
трухлявим
тліти
і чадіть.
Січень – лютий 1998 р.
Укладач – донька автора Світлана Станіславівна Бєляєва
Свидетельство о публикации №112072100129