Начинаю эту поэму единственным, целиком,
без моих правок, написанным ею, стихотворением.
Оно написано за год до ее прихода ко мне, под
впечатлением книг, купленных ею у меня – Омара Хайяма,
(которого она потеряла) и моей поэмы – «Елена».
Это стихотворение, к которому не прикасалась для правки моя рука, вполне вероятно, лучшее в поэме.
Твій дар Омар Хайям, мов рукавичку, я згубила
Велике маю щастя, що в пам*яті щось залишила.
Шкода ту книгу, що купувала у сивочолого юнця,
що проспівав мені шматочок серця.
Я згадку маю ще одну.
Вона в обгортці з надписом – «Елена»
Я ніжно люблю те дівча,
що дарувало йому щиро
розумні очі, солодкі ночі,
невірні руки, юночі груди.
Люблю життя, котре лупцює
кнутом розбещенство душі.
Не знаю, чи щось подарує
щастя ще більш гірке мені
ніж біль цей, змішаний із сонцем.
***
Поэма Анна стр. 2
© Copyright: Валерий Винарский 2, 2012
Свидетельство о публикации №112072008164
Свидетельство о публикации №112072008164
Рецензии