ПРи хавши в черговий раз в Карпати

ПРиїхавши в  черговий раз в Карпати,
Ступивши знов на  батьківський поріг,
Я не  відчула від поїздки втому,
Я не відчула втому від пройдених  доріг.

Так легко  й без  зусиль зайшла до хати,
Як і колись,знайоме все  тут скрізь.
Мене ,як  завше,тут  зустріла мати
І її очі повні  були сліз.

Це все  природньо,все  так  має  бути
Й  від  цього не  подітись  нікуди.
Поріг  батьківський  ніяк не  мож  забути,
І  кожен  раз  вертиємся  сюди.

Одразу  згадуєю свої   дитячі  кроки,
Стежини й  трави  з  росами  в  саду,
Подвір'я,де  робила  свої перші  кроки...
Все в пам'яті  одразу  віднайду.

Та як  би добре й  мило  не  було  тут,
І як гостино не  приймали б нас,
Усі   гостинці  від  душі  мені дають,
Та  поветтатись до домівки наступає  час.

Й  прощання  мить з  сльозами на  очах,
Комок  до горла миттю  підступає,
Тремтіння  відчувається  в  словах
У  мами,яка  завжди тут  чекає.

Мить зустрічі  і мить  та  розставання,
І  розстаєшся,щоб  зустрітись  знов...
Обійми,сльози  і  слова  прощання,
Та їхать час додому  вже  прийшов...

            22.03.2011