По поводу одного стишка... Укаринская поэзия

З поетичної збірки "Земні долоні"

Рубрика "Супроти вітру і негоди" (на громадянські теми)

Станіслав Якимович Буряченко


І раптом думка-блискавиця
мене осяяла в той час:
«А що, якби могли зустріться…
Зустріться Ленін і Тарас?
                -«-
А на Шевченковім бульварі
Стоїть у Києві Ілліч.

Микола Сом, зб. «Стежка до океану»,
 стор. 9, вірш «Ленін і Шевченко», 1973 р.

З ПРИВОДУ ОДНОГО ВІРШИКА

Таке хіба вві сні присниться –
Маара огидна і жахна:
Зустрілись раптом у столиці
Пророк Вкраїни й сатана.

Перехрестись, мерщій, Миколо,
Гріха на душу не бери.
Хто Україну, босу, голу,
Вганяв у тюрми, табори?

Хто, як не він – оте чортило,
Мамона темряви і зла –
Союзну каторгу створило?
Все вкрила більшовицька мла.

А він, злий геній і заброда,
Улитий в бронзу і граніт,
Вилупча сучої породи, -
Вже мертвий, а все дурить світ.

А ще ж Тарас прокляв навіки
Усіх царів і царенят.
Навіщо ж нам новітні пики?
Нехай у пеклі погорять!

Нема прощення і не буде
Отим триклятим палачам.
Хай будуть люде!
Так – хай будуть!
І щезнуть
слуги Ілліча.

      1974-80 р.р.

                укладач - донька автора Світлана Бєляєва