Горе матері старенькій –
Син чарчину полюбля.
Все будила його зранку,
Хай собі щось заробля.
Виряджаючи все каже,
Напуття йому своє.
Грошенят лиш на дорогу,
Більш – нізащо, не дає.
Тільки вечір – знову п’яний –
Десь на пробку наступив.
Мати в нього і питає:
- Сину мій, за що ж ти пив?
- За що пив? Таке спитали –
Ну, а потім додає:
- За здоров’я ваше пив я –
Бачте, а пропив своє!
За що пив
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112072001798
Свидетельство о публикации №112072001798
Рецензии