…У небо вдивляючись, думаю - де я?
Чи тут я? Чи там – де Антарес цвіте?
А, може, між зорями, наче юдеї
Між хвилями, йду я у місце святе?
Чи Місяць-апостол мене навертає
У віру і хрестить во ім’я Отця,
І Сина, і Духом Святим огортає,
А я полохливо тремчу як вівця?
Чи то поміж крил золоті серафими
Мене узяли і понесли в світи
Криштально-прозорі, де рими, мов риби
В палацах підводних, блищать золоті?
Я – тут. І не тут. І одразу ніде я.
Свідомість, як пил, розпорошує ніч.
І дражнять примари – безплідні ідеї,
Розтявши мій мозок серпом протиріч.
Та я не скорюся північній зажурі!
Молитви перевеслом зв’яжуть мене
Докупи! І вітер із серця похмуру
Жадобу до мандрів хутчіш прожене!
Я – тут, бо дружина чекає удома!
До неї полину, немов Одіссей.
Мій дух пілігримом зробила утома,
Та я повернусь до коханих очей…
2012
Мандри стомленого пiлiгрима
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112071909392
Свидетельство о публикации №112071909392
Рецензии