Ми поділили, її самі…
Країну нашу, там і тут…
Країну бачимо шматками…
В пів на в пів, як у фільмі – спрут…
Ми поділили, судьби – долі…
У голові своїй давно…
Я б не бажав, такої долі…
Всім Українцям, як в кіно…
Навіщо нам, ділити неньку…
На Схід і Захід - це ганьба…
Не тільки нам в Донбасі кришка…
А і у Львові, буде тьма…
Не треба нам, розмежуватись…
На перших, або на других…
Щоб серце, вмить не розірвалось…
Воно у неї, й так болить…
За уряд той, що ви обрали…
З косою, та ще з сокиро й…
І косить та, їй мабуть в радість…
Державу, бити - батогом…
Не ображайтесь, ви на мене…
У мене серце, теж болить…
За нашу, неньку - Україну…
Готов життя, віддати в мить…
Я їй бажаю, кращій долі…
Щоб поважали, нас вони…
За тою, межею - кордону…
Не принижали, як завжди…
Щоб та держава, була сильна…
А не така, як зараз - є…
Щоб була, як свобода - вільна…
Тоді нас доля не мине
Сх д Зах д разом
© Copyright: Владислав Кернис Амелин, 2012
Свидетельство о публикации №112071900769
Свидетельство о публикации №112071900769
Рецензии