Красные маки украинская поэзия

                Вдовам – солдаткам.
    СТАНІСЛАВ БУРЯЧЕНКО

        ЧЕРВОНІ МАКИ.

Червоні маки, червоні
Щоліта ростила мати,
Зривала їх в теплі долоні
Й несла з усмішкою в хату.
Червоні маки, червоні,
Як сонця живі краплини,
Скрізь – на столі, на ослоні –
Вогнисті квітли жарини.
Червоні маки, червоні
Палахкотіли яскраво,
Коли зайнялись тривожні
Війни світової заграви.
Червоні маки, червоні
Дихали смутком, як мати
Востаннє їх вклала в долоні
Любимого мужа – солдата.
Червоні маки, червоні
З нею надію плекали:
Не вб’ють ні в бою, ні в полоні
Того, кого так чекали.
Червоні маки, червоні
Журно тьмяніли, як з полку,
Що вже воював на кордоні,
Прислав командир похоронку.
Червоні маки, червоні,
Неначе з жалю, почорніли.
Удовині сльози солоні
Волосся усе посріблили.
             ***
Червоні маки, червоні
В руках материнських тремтіли,
Коли на станційнім пероні
Синів-переможців зустріли,
Червоні маки, червоні
Встеляли дітям дорогу,
Коли їх весільні коні
До рідного мчали порогу.
Червоні маки, червоні
Вже знову квітнуть вогнисто.
До хати ввійшли наречені
У пишнім святковім намисті.
Червоні маки. Червоні
Уже для внучат розквітли.
Сивішими стали скроні,
Та в серці солдатки світло.
Червоні маки, червоні,
У горі й радості вірні.
У матері в добрих долонях
Майбутнього чисте насіння.
Червоні маки, червоні,
Вас пестить мати щоднини
На радість і щастя людям,
А не для лихої години.
Червоні маки, червоні…
                -«-
УКЛАДАЧ - ДОНЬКА АВТОРА СВІТЛАНА СТАНІСЛАВІВНА БЄЛЯЄВА