Коли ще нiч...

Коли ще ніч, а в душах вже світанок,
І дві руки твої, мов десять бранок,
Де кожен палець грає божевільно –
Тремтить, щемить чуттів наснага спільно!

А погляд – ніжність мальви коло хати –
Мовчанням вміє радість колихати,
І точить Вічність з вуст медовий трунок,
Аж серце лупить в груди: “Порятунок!”

Від зливи ласк німіє раптом муза,
До зір летить осяйних дум спокуса,
За Ясну мить – душа віддасть останнє...
Тоді – це справжнє, любий! Це – кохання!


Вольный перевод:
КОГДА В НОЧИ…

Когда в ночи душа в лучах рассвета,
И пальцы рук твоих – рабыни лета,
Со страстью пылкой, трепетной, безумной –
Танцуют сальсу, слившись с тайной лунной…

И взгляд, как нежность мальвы возле дома,
Где радость тихая дрожит в истоме,
И высь точи'т из уст нектар медовый,
А сердце стуком рвёт Земли оковы.

В потоке ласк немеем мы и муза,
И светлость дум – легка, чиста, без груза,
И на алтарь, как Бог, неустрашимый,
Ты ляжешь сам! Се – есть Любовь, любимый!