«АРІВІДЕРЧІ…»
Твій розсіяний погляд знову завів мене в глухий кут –
Це останній шанс усміхнутись тобі на прощання.
Якщо ти ще не зрозумів, то я тебе ЛЮБЛЮ –
Мабуть, не зрозумів,
А якщо і зрозумів, то не хочеш про це говорити,
Делікатно вечеряєш, щоб мене не бачити
(як я писала – ту, що приходить без стуку у серце).
От я сьогодні не постукала,
Бо був надто великим ризик тебе не побачити,
Можливо, востаннє зазирнути в твої щирі очі і посміхнутись
Ми ж з тобою ПРОСТО друзі.
Тож на більше НЕ претендую,
Бо я не хочу мріяти
(тим паче, що на це все одно немає часу) –
Ми роз’їдемось і життя буде геть інше –
Ми обоє будемо вільні одне від одного –
Тож вітаю тебе,
Вітаю, дивлячись в твої очі,
Усміхаючись на прощання
І (звичка, мабуть) кажу: «Арівідерчі».
***
© Copyright: Татьяна Бадешко, 2012
Свидетельство о публикации №112071807303
Свидетельство о публикации №112071807303
Рецензии