невідчутна не-тишина
після цього лиш порожнеча
шарпанина думок
мина
я собі пропоную втечу
відкидаю свої герби
згустки пам’яті всіх фамілій
і живи
і цвіти
й люби
ледь замерзлій і здичавілій
віднесу
розкрадай себе
незабутній не-спогад
близько
ти гадаєш що до небес
а насправді занадто низько
після цього
а що тепер
де планети чужих конвалій
не зів’янь
буде дощ в четвер
після цього захочеш далі
невiдчутна не-тишина...
© Copyright: Надежда Теленчук, 2012
Свидетельство о публикации №112071708959
Свидетельство о публикации №112071708959
Рецензии