Нiчне Я слухав дощ за Геннадий Матиас

 Паркої  ночі  темне  полотно...
 Тріщить  цвіркун  -  докучливі  ці  звуки.
 Квадратом  дивиться  в  пітьму  вікно
 Туманною  розмитістю  розлуки.

 Як  крапельки  дощу,  падуть  думки.
 Нема  для  їх  єднань  благословіння.
 І  кожна  має  лиш  свої  шляхи,
 І  вічного  падіння  повеління.

 Самотність  розцвіта,  як  кволий  мак:
 Без  запаху,  без  кольору...  В  півтіні
 Присутність  сил  незримих,  наче  знак,
 Я  впізнаю  в  нічному  мерехтінні.

 Почув  своїх  я  роздумів  мотив.
 Слова  крізь  сон  зривалися  частіші.
 По  стрісі  знову  дощ  залопотів,
 У  приголомшливій,  як  постріл,  тиші.

 Я  слухав  дощ.  Під  хлюпання  сумне
 Моє  безсоння  втратило  всі  сили.
 Крізь  сон  відчув  -  покликав  хтось  мене,
 Ще  чув,  як  тихо  двері  прочинили.


 27.08.2011

 Для  ілюстрації  використано  картину  художниці  із  Петербургу
 Ірини  Бірулі  "Тишина"
 http://beauty-nikole.hiblogger.net/1066752.html


 Оригінал
 http://litzona.net/show_52650.php

 Геннадий  Матиас
 НОЧНОЕ.

 В  подвалах  ночи...


 В  подвалах  ночи  душно  и  темно.
 Трещит  сверчок  назойливо  и  скупо.
 Квадратом  смотрит  в  комнату  окно
 Размытостью  туманной,глупо.

 А  мысли  падают,  как  капельки  дождя-
 Им  не  по  силам  струи  единенья:
 И  каждая,  лишь  ведает  себя
 В  своём  бесхитростном  паденьи.

 А  мой  недуг  растёт  цветком  больным:
 Без  запаха,  без  цвета..В  полутенях
 Присутствие  чужих,незримых  сил,
 Я  узнаю  в  своём  уединеньи...

 Своих  раздумий  голос  я  услышал:
 Слова  роились  сонные  во  мне.
 И  снова  дождь  залопотал  по  крыше,
 В  ошеломляющей,как  выстрел  тишине...

 Я  слушал  ночь.  Под  мерный  шум  дождя
 Бессоница  сдалась,    теряя  силы.
 Сквозь  сон  я  слышал  -  кто-то  звал  меня;
 И  дверь  входную  тихо  отворили...


 01.12.2010