Владимир Сосюра-Хват Я осенний цветок

Я – осенний цветок…Дождик мочит да мочит,
Ветер злой бьет наотмашь мои лепестки.
И осеннее солнце светить мне не хочет,
И приходят туманы ко мне от реки.

Был когда-то пахучим, счастливым, красивым,
Как прекрасна природа в зеленом маю.
А теперь, по утрам, я покрыт, словно дымом -
Засыпает пороша головку мою.

Но пороша растает, лишь солнце проглянет
Через тучи, надеждой короткой на миг,
И исчезнет… И вновь все туманом затянет.
И опять все дождит, и дождит, и дождит…

Без тебя я завяну, покой потеряю,
Но, все так же, как прежде надеюсь и жду,
Как цветок после бури, опять расцветаю
В нашем счастья потоптанном дивном саду.

*********************************************
Я — квітка осіння… Дощі мене мочать,
рве вітер мої пелюстки…
І сонце на мене світити не хоче,
тумани пливуть од ріки.

Була я колись і пахуча, й хороша…
Та все це як сік у маю.
І ранками сипле холодна пороша
на бідну голівку мою.

Пороша розтане, як сонце прогляне
із хмар, як надія, на мить
і зникне… І знов напливають тумани,
і знову дощить і дощить…

Без тебе я в'яну, згубив я свій спокій,
але все надіюсь і жду,
мов квітка осіння по бурі жорстокій
в потоптаннім щастя саду.