На него похоронки не было украинская поэзия

З ПОЕТИЧНОГО ЗБІРНИКА «ЗЕМНІ ДОЛОНІ»

РУБРИКА «ВІЙНІ ГРОМОВИЦІ»
(1968-99 р.р.)

                Загиблим без вісті.
НА НЬОГО ПОХОРОНКИ НЕ БУЛО.

По розповідях, був ти запальним,
Гарячим і нестримним у бажаннях.
В сімнадцять перед юним, молодим
Лише життя здіймалося світання.

Сімнадцять – цифра начебто звичайна,
Протее у ній прихований свій зміст:
Це юність, мріями осяяна,
Це перший у житті коханій лист.

Прощання перші з друзями і школою
І зустрічі з незвіданим, новим…
Та в сорок першому воєнною віхолою
Усе змело у смерчі вогнянім.

Безжурна юність полум’ям війни
Обпалена. Свого не взнавши злету,
Вітчизни рідної ішли на бій сини
Під клекіт злих ворожих кулеметів.

Від вибухів здригалася земля,
Жахаючись кривавого двобою.
Ви ж йшли вперед за те, щоб у полях
Росла пшениця завжди золотою.

Щоб батько і ти сам їх засівав
Зерном добірним, не війни залізом,
Щоб кароокая, яку ти покохав,
Діждалася тебе у пору грізну.

Сини і дочки в тебе щоб зростали,
Не знаючи ні горя ні біди,
Щоб до планет далеких вилітали,
Там залишаючи чіткі людські сліди.

За це ішов на бій, за це віддав життя ти
Чи під Москвою, а чи далі десь.
Не дочекалась сина з фронту мати
У світі цім, на жаль, нема чудес.

На тебе похоронки не було.
Без вісті десь пропав, а де не знаєм.
Зерно, посіяне без тебе, проросло
Уже не раз. І діти виростають.

У інших, не у тебе. Йде життя,
Торує шлях у далечінь прозору,
До світла мрій – в прекрасне майбуття,
Задля якого ти не шкодував життя
В зловісну і страшну воєнну пору.

Тебе нема в живих, але ти з нами
Крокуєш разом, доблесний солдат,
З твоїми вдячними нащадками й братами
Ідеш міцними, щільними рядами,
Щоб світ новий був кращим у сто крат.

               






Укладач – донька автора Світлана Станіславівна Бєляєва